Читати книгу - "Закон Єдиного. Книга 3. Війна Богів., Алекс Міш-ах"

  16. Поклонятися мені - це недоброчесність замість доброчесності. Поклонятися Джоссу - недоброчесно, поклонятися невизначеному Джеховіху - недоброчесно, поклонятися пророку По - недоброчесно також. Поміркуйте над цим питанням: Великі дерева в лісі затуляли маленькі, і маленькі сказали: Ми прославляємо вас, гігантські дуби, благословляємо за те, що ми отримали! Будьте милосердні до нас! Великі дерева сміялися над ними, і маленькі померли. Хіба це не Джеховіх? Хіба це не Боги? Оскільки всі люди, в кращому випадку, всього лише як невисаджені яйця. І коли вони помирають, то їхні душі - немов курчата, що вилупилися, для Богів, щоб гратися з ними, і використовувати їх у свій власний спосіб.

  17. Теїн сказав: Навчіть цього людей. І скажіть їм, щоб вони вибрали, якого Бога вони хочуть. І якщо це буду я, то я буду працювати для них. Якщо це не я, то я буду проти них. Це буде доброчесно. Взаємність між Богами і людьми, взаємність між людьми і один одним, - це воювати для утвердження своїх переконань, щоб розвиватися в стійкості, допомагати безпомічному, нагодувати й одягнути незнайомця, і поклонятися батькові і матері.                                                       

                                                 Розділ 33

  1. Лорди Теїна зі своїми ангелами відбули з Че-су-гів, небесного місця Теїна, і спустилися до землі, для своєї місії. І ось що з цього вийшло:

  2. Кан Кван був сином Квана Хо, що має витягнуту плоску голову. Але Кан Кван вийшов із новонавернених Брахмінських священиків, і тому не мав витягнутої голови. Але оскільки суїс і сарьгіс були в їхній родині давно, то вони спустилися до Квана. І він міг бачити і чути ангелів і Лордів, чути всі слова, звернені до нього. Але найпрекраснішою річчю в королі було те, що друджів він не бачив.

  3. Лорди охороняли Кан Квана день і ніч. І Кван, будучи дурним через плоскі голови своїх батьків, добре виконував все, що йому командували. Таким чином він одразу оголосив себе, з усіма своїми титулами, і відіслав геральдів на всі сторони, щоб оголосили його. І щоб всі народи і королі знали, що він скоро підкорить їх собі.

  4. Кван видав такий декрет: Я Кан Кван, король світу, сонця, місяця і зірок, командую! Дивіться, я син сонця, син Теїна! Є всього лише один правитель на небесах, Теїн! І має бути всього лише один король на землі, Кан Кван! Схиліть свої голови! Я прибуваю! Вибирайте: вклонитися мені або померти! Лише перше або друге. Коли світ буде підпорядкований мені, я більше не буду воювати!

  5. В ті дні в Джаффеті (Китаї) було багато великих королів, і їхні королівства були в багатьох місцях, далеко одне від одного. Між ними, у віддаленій області, в Долині Лун, лежало місто Оу Тсве. І це було маленьке королівство Кан Квана, відоме протягом тисячі років.

  6. Коли інші королі почули про проголошення Квана, вони засміялися. І це було помилкою людей, оскільки вони не врахували владу Богів над ними.

  7. В той час у Квана була армія з чотирьох тисяч солдатів, - чоловіків і жінок, зі списами, сокирами, косами, мечами, катапультами, луками і стрілами. І він пішов проти Тзеет, міста зі ста тисяч осіб, в якому керував король Ча Унг Чін, із двадцятьма тисячами солдатів. Ча Унг Чін сміявся. Він сказав своєму капітану: Пошліть тисячу жінок-солдатів, і знищіть Квана та його армію. Вони божевільні. Вони не знають, що таке війна.

  8. Капітан пішов, щоб битися. Він взяв близько тисячі жінок-солдатів і тисячу солдатів-чоловіків. Але ось, дивіться, Кван і його солдати ніколи не тренувалися, але вони бігли вперед настільки швидко і дивно, що їхні вороги не знали, як битися з ними. І вони втекли в страху, крім капітана і ста жінок, яких негайно вбили. Жодного солдата з армії Квана не було вбито.

  9. Ча Унг Чін був сердитий, і він послав десять тисяч солдатів проти армії обшарпанців Квана. І коли бій було розпочато, ангели скинули хмари перед воїнами Ча Унг Чіна, і ті подумали, що побачили сотні тисяч солдатів, що наближаються до них. Вони розвернулися і втекли також, крім п'ятисот, які були захоплені і вбиті, чоловіки та жінки.

  10. Ча Унг Чін сказав: Настав час мені піти самому. Моя лінь коштувала мені дорого. Завтра я поведу тридцять тисяч тренованих чоловіків і жінок, і зроблю цей день днем масового вбивства армії Квана. Таким чином, король послав своїх маршалів, щоб зібрати всіх солдатів за ніч. Багато хто був занадто наляканий, щоб спати. І ті, які спали, мали такі видіння і кошмари, що коли вони прокинулися, то були немов небіжчики.

  11. Наступного ранку Ча Унг Чін вийшов з міста, щоб битися, йдучи попереду своєї армії. Коли він побачив жалюгідну армію Квана, він крикнув: Це правда, світ божеволіє! У цих дурнів є хоробрість, тому що вони не знають, що таке бій! І він помчав уперед, дедалі швидше й швидше, закликаючи до своїх солдатів. Але вони розтягувалися в лінії за ним, оскільки тремтіли з голови до п'ят, пам'ятаючи свої кошмари.

  12. Тоді Кван і його армія напали на них, без порядку і команд, а з криками і виттям. Солдати Ча Унг Чіна запанікували, зламали лави і побігли в усіх напрямках. Крім однієї тисячі, включно з королем Ча Унг Чін, які були захоплені і вбиті.

  13. І того ж самого дня Кан Кван пішов і заволодів містом Тзеет, командуючи і підкоряючи людей. І наступного дня він змусив двадцять тисяч чоловіків будувати храм Теїну, руйнуючи інші будівлі заради матеріалу для цього. Кван не мав навчених людей у своїй армії. Але Лорди, які були з ним, показали йому, як побудувати храм, - зі сходу на захід, і з півночі на південь. І як зробити склепінчасті проходи та стовпи, щоб підтримати дах. І священні палати, і вівтарі жертвопринесення. З цегли, розчину і дерева побудували вони його. І коли він був закінчений, то він виявився досить великим, щоб дванадцять тисяч людей одночасно могли принести в ньому жертву. І з початку будівництва храму минуло сорок днів.