Читати книгу - "Карпатський капкан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Захеканий Крижень сів на лаву й звідти захоплено дивився на це шаленство танку.
Трохимович не стримався, щоб не прокоментувати:
— Няпростая дамачка, Іванавіч, ой няпростая…
— Та вже ж не проста. Подивишся — пава! Хоч бери, пакуй валізи та їдь із нею до Парижа.
— А дзеткі, а я, Іванавіч? Тади в Париж я с табой! Скажу табє так: в Берліне ня бивши, так буду в Парижи! Таксама нєлєгалам…
— Та жартую я, старий, — раптом зізнався з сумом Крижень. — Нікуди я не поїду. Ми ще тут не всіх німецьких прихвоснів виловили й не всіх пересадили.
Нарешті Рудий закінчив цю довгу польку, Хелен в останньому па крутнулася й сіла на лаву біля Крижня. Вона майже не захекалася. Крижень подав їй склянку узвару й зауважив:
— Бачу, в тебе й нежить минув. Наш клімат тобі на користь.
— От ваш цамогон і наліфочка любой болезнь проходіт, мсьє Кріжєнь. І аромат воздух — перфетто.
— А я што казав табє, паньонка? Мая налівачка любога на ногі паставіць!
— Щодо повітря — це правда, — підхопив Крижень. — Його пити можна… Але в нас нині є інші напої, тож давайте вип’ємо за здоров’я молодих!
— За здаровє маладих! — рявкнув Трохимович, і гості схвальним гулом його підтримали.
…Лейтенанти прокинулися й прийшли до тями, коли почало сутеніти. Вони встали й, важко похитуючись, почали підтягуватися до стола. Рудий цього не пропустив і заспівав до них:
Всі ся хлопці поженили І ходять з жінками, А я ходжу по селі І дрочуся з псами. Як тверезий гарний хлопець — Весело жартує, А як вип'є двісті грамів — Додому рачкує!Гості вибухнули реготом, скоса подивляючись на офіцерів. Ображені, очманілі лейтенанти погрозливо схопилися за кобури. Та підскочив Трохимович, узяв одного й іншого за обшивку і, як кошенят, потягнув за стіл до Крижня. Той сердито плеснув їм по чарці горілки й наказав випити за здоров’я молодих. Вони слухняно потягнули, крикнули: «Горько»! Молоді скромно поцілувалися. Наконечний вирішив узяти слово:
— Как сказал учитель мирового пролетариата Карл Маркс, «если бы брак не был основой семьи, то он также не являлся бы предметом законодательства, как, например, дружба». Любите друг друга. Ура, товарищи!
— Ура! — дружно крикнули гості.
Це розбудило Ернесто, котрий, немов на заклик, зірвався на ноги, підняв кулак у комуністичному привітанні й заявив:
— Но пасаран!.. Рот фронт!
І далі завалився під стайнею. Його хропіння гарчливо розляглося над столами. Наконечний патетично відповів на його заклик, по-піонерськи піднявши руку, й прошепотів: «Рот фронт, товарищ, рот фронт»! — і завів безголосо: «По диким степям Забайкалья-а-а»… Підхопили тільки Сербін і голова. Більше ніхто. Пісня обірвалася на злеті. Цим скористався Рудий і втнув віват:
А зі Львова на Волинь Покотився камінь, Як ще раз ми заспіваєш, То тя буде амінь! Не співай, не співай, Не співай нікому, Бери в зуби помідор І втікай додому!Наконечний образився, в нього навіть на очі навернулися сльози, й запитав у Крижня:
— Чому він нас ображає?
Поки Крижень надував щоки, щоб щось відповісти, Хелен вирішила пояснити:
— Ето традицій, мсьє офісі, я чітать такоє много. Нє надо обіжать сєбя. Надо смєять вєсєльо.
Трохимович всадовив біля себе Наконечного, поклав руку на плече й вирішив повчити Юрка:
— Скажу табє так: які бивши разумним гети Карл Маркс. І ти разумни! Ти толькі нє злуйся на нас, старих, што ми зварицца… Ми учим вас розуму.
— Трохимович… — заявив Наконечний, непевно покивавши головою. — Ми знищимо кубло шпигунів. І ти
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Карпатський капкан», після закриття браузера.
