Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ангели помсти 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангели помсти"

368
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангели помсти" автора Олесь Ульяненко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 82
Перейти на сторінку:
перетнув борзенький старичок. Це було дивовижне чудило: рожевощоке, з блискучими похітливими очиськами, кишенями, набитими пігулками віагри і судинорозширювальними препаратами; док якраз вдихав густе київське повітря і розумів, сам не знати чого, що час його прийшов. Док рухався повільно, з великою печаллю, наче хоронив кожен свій день, гордо несучи прожитий досвід на широких плечах. Він говорив про себе, що у нього двоїста натура, майже як у міфічних гермафродитів; а ще натякав, не без остраху, що він є доктор зла. Так вони зустрілися: рожевощокий і бровастий дідуган і ще порівняно молодий мужчина, з сивіючими скронями і неправдоподібно засмаглою, кольору стиглих оливок, шкірою. Треба віддати належне: Таня таки скучала за доком. Але тужив і сам док так, що, як паскудна радіостанція, глушив на сто кілометрів усе в окрузі. Дідусь привітався, док кивнув головою і продовжив царствену прогулянку, але цупка рука дідугана розвернула його, як дзиґу. Після півгодинної балачки вони ударили по руках і розійшлися: дід робити копії відеоплівки, а док калапуцяти дідугану отруту, відразу кількох сортів.

У світлому пентхаузі вони домовилися, Валєвскі й тато Рудківський, що по закінченні школи Танюша скочить з ним, Валєвскі, під вінець. Звісно, док надіється на придане, гарне місце і т. д., не пану ж міністру це роз’ясняти. Ну, а дідуган нехай доживає в Кончі-Заспі, там іноді дають не дуже якісний харч. Вони посміялися й випили. Весілля призначили на осінь. Ще, значить, рік. Валєвскі, як і кожен недоріка в цій державі, втратив голову, спочатку в переносному, а потім і в прямому значенні. Але до бажаного ще треба було добиратися довгих дванадцять місяців. Ця священна цифра, як у всякому кіно, лякала Таню. Вона не проти дока, так і заявила. Мама заплескала в долоні: «Яка умнічка. Ха-ха. Яка розумнічка. Ха-ха». Таня зашарілась, і думки її пішли у глибокі води. «Які ви всі казашки… Як вас всіх…» Слід зауважити, що Таня зробила вибір, нехай це буде док. Вона дорослішала. У неї виник курячий план, який нікому не варто відкривати. Спочатку її умовою буде те, що док за ці дванадцять місяців не наближатиметься до неї. Але батьки відмовили – надто велика загроза. «Нехай він краще попробує її, а потім як Бог дасть…» – і тато перехрестився на ікону Миколи Чудотворця, яку придбав десь далеко у смоленських лісах за три гривні.

Ніч ця була смолянистою і теплою, коли док увійшов до спальні Тетяни… Коли прокинувся, в кімнаті гримів саунд-трек до фільму Тарантіно, сонце ляпало масними ганчірками крізь широкі вікна, а Таня, весела, пила ром Малібу, розведений содовою. Обличчя було спокійне, волосся затягнуте у тугий вузол на потилиці, а очі мирно дивилися на нього. Щось відбулося таке, чого док не очікував. Валєвскі зробилося страшно. Таня сказала, що було дуже цікаво, потім звичним жестом витягнула з-під подушки кольт сорок п’ятого калібру і розквацяла мізки дока Валєвскі по стіні. Підкрутивши музику, вона акуратно прибрала розбиту кулею вазу, виколупала саму кулю, відмила глянцеві шпалери з рахітними лебедями. Валєвскі затягла до душової. Потім ретельно одяглася.

Про шум ні покоївка, ні прислуга нічого не запитали. Таня сіла в кабріолет і зупинилася за кілька кварталів від промислового маркету. Чотири бутлі сірчаної кислоти чомусь нікого не здивували, принаймні їй так здалося, і вона спокійно повернулася назад. Щоправда, коли рештки дока Валєвскі пройшли у горловину ванни, Таня відчула неймовірну втому. Вона запустила улюблений фільм «Останнє танго в Парижі», поставила тацю з великою чашкою капучино біля ніг і тихенько відійшла в сон. А в той час, поки вона спала, за три квартали від цього хтось легенько підхопив Пал Палича за ноги. Вночі блиснув голубенький окуляр труби, тіло глухо гепнулося об балкон третього поверху і прямовисно упало на землю, таким чином старий зробив карколомне піке головою, розхлюпавши мізки принаймні метрів на два. Чоловік спокійно зійшов східцями, подивився на дідугана, похитав головою, для годиться попробував носаком, а тоді закричав: «“Швидку”! Ради Бога просніться, викличте “швидку”!» Чоловік тримав у руках якийсь пакетик. Він ще раз копнув старого з таким виглядом, наче говорив: а, дострибався старий шалапут, а тут високо. Можемо обмовитися, що він знав добре обох убієнних і якось був причетним до їхнього плану. За роз’ясненнями діло не стане.

За тиждень до безславної кончини дока Валєвскі Таня мчала в кабріолеті, що блищав голками вогню, чорному, як антрацит, швидкісною трасою. Той, хто спостерігав за нею в бінокль, тільки хмикнув, натягнув капюшона коричневої замшевої курточки: йшов нудний осінній дощ, від листопада ламало зуби і кістки. Незнайомець сів у пошарпаний «форд» і покотив слідом, наче насолоджуючись гнилістю осені. Таня зупинилася біля металевих зелених воріт з будкою охорони, її пропустили. Діловито поставила кабріолет у гараж. Назустріч їй вийшла жагуча брюнетка з розкосими карими очима, що тепло горіли в сизому осінньому мороці. Жінки поцілувалися, як справжні подруги. Далі тягнулися вузькі будівлі, що нагадували бараки, але не були ані тим, ані ще чимось, до чого звикла наша воєнізована свідомість. Це був тир, де Таня зазвичай вправлялася в стрільбах. Таким робом вона зганяла накопичення адреналіну і непотрібної енергії. Незнайомець зупинив «форд», дістав бінокля однією рукою, другою витягнув пачку жовтого «Кемела», закурив. Пускаючи синій дим, він кілька хвилин невідривно дивився на продовгуваті будівлі, що фантастично загромадили велетенську ділянку. Незнайомець подумав, що колись тут ріс ліс, а зараз він дуже далеко, сосновий ліс, вічнозелений, який, напевне, переживе і його, і Тетяну. Чоловік хмикнув і опустив бінокль.

Роман з Катериною Лещенко, капітаном військ МВС України, зав’язався не відразу, щоправда, пристрасть спалахнула відразу, як у кіно. Катерина не нагадувала здоровезних активних лесбійок. Усе у неї в міру: хвороблива напівусмішка, міцно і ладно збита фігура, чорнильні очі, які залежно від погоди та настрою змінювали колір на теплий.

Таня сіла на батьків «хаммер» і в супроводі охорони навідалася до убогої квартирки Катерини. Тетяну била холодна дрож. Вона піднялася слизькими крутими східцями і, німіючи від холодного жаху, подзвонила у двері. Вона нічого не відчувала, коли рознесла голову Валєвскі, але тут справжній солодкий жах загудів у її кістках. Такі зустрічі, відвідини, скупі, уривчасті, продовжувалися півроку. Любов, а швидше питання, що іноді спливали в каламутній голові нашої Танечки, і те, що вона всотувала з кіно, виявилися водою в решеті. І

1 ... 61 62 63 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангели помсти», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангели помсти"