Читати книгу - "Пір'їнка, Міа Натан"

  Я без зайвих роздумів, мов під гіпнозом, прямо в одязі пішла до нього. 

    — Може роздягнешся? — засміявся він. — Чи аж так мене стидаєшся?

    — Нікого я не стидаюсь, — відповіла я та одним швидким рухом стягнула через голову сукню. Кинула її на берег. Слідом за нею полетіли трусики та бюстгальтер.

    Я поглянула на мого коханого красунчика. Він стояв на місці й дивився на мене у всі очі. По всьому було видно, що йому подобається те, що він бачить. Дуже подобається.

    — Йди до мене, моя скромнице! Не бійся! 

  Вода холодила шкіру, але мені було байдуже. Вже за декілька секунд я була в обіймах мого персонального коханця. (Як же мені подобається так його називати!). Він підхопив мене під стегна та міцно притис до себе.

    — Не бійся! — повторив. — Ти в безпеці. 

  Я що є сил вхопилась за його широкі міцні плечі. Там, під водою мої ноги обвили його талію. Своєю жіночою гарячою місцинкою я відчувала сталевий чоловічий прес, який рухався у такт глибокого, трохи прискореного дихання.

   Губи Артема вже бавились моїми, збиваючи мені дихання. Він заніс мене ще трохи глибше у воду. Я тремтіла в його руках й притискалась все сильніше. Мої чутливі затверділі цаци відгукнулися дзвінкою насолодою від дотику до його шкіри.

   Він посміхнувся мені, подивився в очі яскравим синьо-зеленим з лукавинкою поглядом й закружляв мене, немов у повільному танці. Вода вже геть не здавалась холодною чи небезпечною. Вона пестила моє тіло теплим оксамитом, підсилюючи кратно задоволення від поцілунків мого персонального красеня. Голова крутилася, а серце завмирало від нових, незвіданих досі, чуттєвих відчуттів. 

   Цієї миті я вся до останку віддалася на милість моєї персональної диявольської спокуси!

    — Боже, Тьома, що ти зі мною робиш?

   Дивно, але тут, у прохолодних водах лісової річки я почуваюся охопленою вогнем. Він всюди. Відчуваю, як посилюється захват тим, що відбувається, немов розгоряється яскраве полум'я.

    Збудження… 

    Воно скрізь: у воді, у повітрі, у моєму серці, між моїх ніг. 

   Я гублюся у своїй чуттєвості, коли раптом вологу прохолоду води, наче мечем, розсікає гарячий пульсуючий згусток чоловічого збудження. Мій коханець входить в мене одним сильним поштовхом. Я мимоволі кричу. Він намагається заспокоїти мене пестливим мʼяким поцілунком. Але мене не треба заспокоювати. Я закидаю голову назад й трішки відкидаюся всім тілом. Я нічого не боюсь. Я знаю, що він ніколи не дозволить мені впасти, завжди втримає, щоб це йому не коштувало. Я хочу відчувати його глибше й глибше в собі, всього, до кінця. 

    — Не стримуй себе! Кохай мене, як в останнє! — стогну до нього.

   Артем підкоряється. Його стегна рухаються у гарячому нестримному ритмі з такою потужною силою, що змушують мене міцніше вхопитися за його плечі та щасливо розсміятися, вітаючи яскраву всепоглинаючу ігристу насолоду. Знаю, що якщо він продовжить так і далі… якщо  навіть зараз помру, то  щасливою.

    — Боже, як же добре!

   Він робить ще декілька сильних рухів, затримується на мить у найглибшій точці мене. Я відчуваю, як пульсує задоволенням його член. Стискаю його в собі, принаймні намагаюсь.

    Потім він акуратно опускає мене і я, нарешті, торкаюся  тремтячими ногами дна річки.

   Артем тяжко дихає.

  Я думаю! Це таки не аби яке навантаження! З жодним іншим, менш тренованим та не таким сильним чоловіком, пережити щось подібне вряд чи вдасться. 

      Коли ми виходимо з води, вечірній вітрець холодить наші мокрі тіла.

   — Швидше до машини! — командує Артем.

   Ми підхоплюємо наші речі й біжимо до автівки. Рушників у нас з собою немає. 

   — Візьми мою футболку. Можеш витертися нею. Одягайся й сідай грійся в салон, — говорить мені Артем.

   Сам він якийсь час просто стоїть на вітрі, що якось раптово посилився. (Мабуть, натякає на можливу грозу.). Ми спостерігаємо один за одним.

   Між нами, мені геть не хочеться одягатися. Я кручу в руках свої трусики й несподівано для самої себе говорю Артему:

    — Знаєш, я ніколи не кохалася в машині. 

   Він здивовано дивитися на мене, потім посміхається та говорить:

   — Ти натякаєш, що залишилась незадоволеною?

     Я мовчки кидаю трусики на переднє сидіння, сама лягаю на заднє. Мені дико хочеться розвести перед ним ноги, але я не роблю цього. Просто дивлюся у смарагд його очей. 

   Він роздумує декілька секунд. Я проводжу рукою чутливими до неможливості грудьми. Настільки чутливими, що навіть подих вітру заводить мене з напівоберту. Інша рука опустилась між міцно зведених ніг: туди, де ще досі волого та гаряче після попереднього візиту Артема. Я ще раз подивилася йому у вічі, даючи зрозуміти, що у будь-якому випадку прямо зараз ми не поїдемо, й відкинулась назад. Моє тіло само собою злегка вигнулось у попереку. 

    Вже за секунду відчуваю сильні чоловічі пальці на своїх колінах. Його руки впевнено розводять мої ноги й…