Читати книгу - "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося"

я про тебе, інженере, одержимий серіалом «Західне крило», який сказав, що йому «складно зважати на потреби інших», а тоді покинув мене, бо, як там... барабанний дріб... «Я в тебе не закохуюсь, і ти не певен чи колись закохаюся». Йой. Та ми лише три тижні зустрічалися! Я не знала, що в нас був такий суворий дедлайн для закоханості, Джошуа! Переважно ж я виявила, що кожні стосунки навчили мене чогось про мене саму — як я взаємодію з іншими та чого МУШУ за всяку ціну уникати в майбутньому. Навіть похмуріші епізоди, вимішані з дещицею часу й дрібкою смиренності, тепер визріли в мої найулюбленіші та найсмішніші спогади. ЧУВАКИ, ВИ МЕНЕ ТАК ПРОКАЧАЛИ! З тих романів я винесла колосальний досвід і хотіла би згадати джентльменів, які все це уможливили.

Це такий гойний-заспокійливий-КАТАРТИЧНИЙ-очищувальний-просвітлюючий-цілющий досвід, що ти, моя дорога читачко, точно маєш і собі спробувати.

Дякую, Кітсе, за науку, що не варто два роки зустрічатися з хлопцем, який швендяє й винюхує коло моєї кімнати в гуртожитку, якого всі мої друзі вважають «стрьомним» і «ревнивим», а надто — переїжджати разом до помешкання його батьків. Дякую, що підтвердив мудрість моїх друзів і їхню турботу про мене, тепер знаю, що маю частіше до них дослухатися. Також дякую за чудову прикмету: якщо стосунки починаються зі зрад — вони ПРИРЕЧЕНІ. Спершу ці походеньки можуть додати перчинки, навіть інтригувати, бо ніби хлопця не так просто цілком запопасти й полонити, але ж дуже хочеться, а ще — АХ, УВЕСЬ ЦЕЙ ДРАМАТИЗМ! Проте, коли все це лайно минає й ви починаєте зустрічатися... Ох, матінко... Тоді виявляється, що всі чари розвіялися, пристрасті катма, а ти запала на невиправного зрадника. І ще гірше — сама стала зрадницею. БУЕ! Не повертаймося більше ніколи до такого, будь ласка, дякую дуже.

Маю висловити подяку тобі, Денні, за ті запевняння, що мене ніколи не надрукують у The New Yorker, хоча це й була трепетна мрія всього мого життя, і я ротом просила тебе ставитися до цієї мрії обережно. Ти навчив мене, що коли хтось стверджує, начебто щось неможливе для мене, насправді та людина проектує власні обмежувальні уявлення про себе. Також дякую за найщасливішу згадку, що я маю про тебе — коли мене за пів року таки опублікували в розділі Daily Shouts, я почувалася так, ніби, оповита феєрверками, витанцьовую на твоїй могилі. Присягаюся всім святим, це була фантастична мить чистого торжества. Дякую тобі за це.

Також, Денні, як я могла забути ДИВОВИЖНУ насінину мудрості, що ти вклав мені в долоню наприкінці. Виявляється, щоразу, слухаючи, в якому я захваті від свого письменства, ти сприймав це, як завуальоване: «А ти, Денні, нікчема, геть нездатний на жодні прояви творчості». Ти дуже чітко дав мені зрозуміти, що просто НЕЗДАТНИЙ думати про будь-кого, крім себе коханого. Я ДІЛИЛАСЯ ЧИМОСЬ, ЩО СПОВНЮВАЛО МЕНЕ ЩАСТЯМ, А ТИ ПІДЖИВЛЮВАВ ЦИМ ВЛАСНУ НЕВПЕВНЕНІСТЬ. У книжках я читала про людей, які буквально вважають, наче все обертається довкола них, але було приємно запізнатися з такою людиною наживо. Дякую, що став матеріалом для мого почесного наукового ступеня з розпізнавання самозакоханості. Можливо, я колись прочитаю університетську лекцію на цю тему.

Дякую, Бене Фасте, за ЧУДОВЕ перше побачення, сповнене сміху. Дякую, що поцілував мене, а тоді здимів навіки. Ти ще живий, Бене? А так, — класне ім’я.

І що б я робила без тебе, Адаме? Ти навчив мене, що коли новий бойфренд напивається на своєму корпоративі так, аж я мушу притримувати його, поки він, шпортаючись, ввалюється додому, скидає свої лахи просто на кухні, його млявенький грибочок прозирає з труселів, ніби в пошуку сонця, а я відчуваю відразу й огиду і мої єдині поривання — оті що блювальні... Я навчилася, що В ТАКОМУ РАЗІ МОЖУ ПОРВАТИ З ЦИМ БОЙФРЕНДОМ. Коли хлопець нажирається в дим на початку стосунків — це достатня підстава порвати з ним. Я скажу більше — щоб когось покинути, не потрібні жодні додаткові підстави, крім бажання це зробити! Якщо ти читаєш це і саме хочеш із кимось розійтися, але переймаєшся, що «так не годиться», я тобі дозволяю. Зірви цей пластир.

Велика подяка Роббі за те, що заморочив мені голову низкою чудесних побачень. Ефіопське частування, де ми їли руками! Цілоденна прогулянка Пляжем Веніс! КОНЦЕРТ БРЮСА СПРІНҐСТІНА, зрештою! Я почула про Брюса вперше, та це було приголомшливо. Дякую тобі за місяць романтичних пригод. Також дякую, що подзвонив повідомити, що я така «серйозна» й що ти не певен, чи можеш зустрічатися з «реально дорослою людиною». З ким же ти хотів зустрічатися, Роббі? З дитиною? Дякую, що зник із радарів, коли я, трохи здивована і пришизіла, відповіла: «Так, чуваче, в мене в житті порядок, і що?». Приємно було дізнатися, що деякі чоловіки справді розраховують на токсичний безлад.

Дякую, Джошуа, що покинув мене ні з того ні з сього просто під час походу, а тоді почав радити подкасти про вплив Дональда Трампа на конституційне право. Кому всралися твої рекомендації, Джошуа? І, може, наступного разу ти б завершував стосунки, принаймні повернувшись із походу? Щоб ми не були вимушені по тому й далі дертися «стежиною сліз», так би мовити?

Спасибі й вам, Томасе, Крісе, Мете, що волали на мене. Мені знадобилося аж троє таких, але врешті я вивчила цей рецепт для всіх подальших стосунків: за жодних обставин я не заслуговую на крик. Ніколи–ніколи–ніколи. Хоч як я помиляюся й байдуже, який хтось засмучений чи емоційний. Крики — більше не варіант, і я не приймаю такої поведінки щодо себе. Кожен із вас мав свій особливий ритуал лементувати на мене (в машині, перед дверима бару, щойно я озивалася до будь-якого представника чоловічої статі)[37], було приємно дізнатися, що коли я, маючи відразу до конфліктів, замикалася, вашою реакцією було ще трошки поверещати. Справді, я реально вдячна, що допомогли мені встановити власні стандарти й межі дозволеного.

Оуене, хочу приділити особливу увагу тобі. Дякую, що запитав розмір мого бюстгальтера ще перед першим побаченням. Виявилося, що це був не жарт, як я подумала спершу. Ти продемонстрував мені, що деякі чоловіки й справді бридкі. Сама дурепа, що таки пішла на те побачення, й зовсім не дивно, що ти закинув мені старомодність і закомплексованість, бо не планувала з тобою переспати тоді ж таки. І дякую, що пропав безвісти після вечора невдалих спроб мене вмовити. Ти навчив мене уважно слухати хлопців і сприймати їхні слова за чисту монету, щоб швидко зрозуміти, хто є хто.

Чуваки кажуть, хто вони насправді. Слухай

годі чути те, що хочеш почути

«Ти нагадуєш мою маму. У нас дуже дивні взаємини».

«Ненавиджу себе і не вмію ні з ким поводитися добре. Можеш мені допомогти?»

«Я немов заскорузлий старигань, егоїстичний і не здатний змінюватися».

«Не певен, що підходжу комусь через мої надамбіційні сподівання й прагнення».

Усе це реальні вислови дорослих чуваків,