Читати книгу - "Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова"

      Маша.

      Арсен приніс дві чашки свіжозвареної кави й поставив на приліжкову тумбочку. 

      Маша солодко потягнулася й потерла оченята.

- Доброго ранку, Сонце! - Він схилився й ніжно поцілував її в губи. 

      Вона посміхнулася, сіла й взяла з його рук горнятко з ароматним напоєм.

- Кайф! Дуже смачна! - Марія відпила солодку каву з молоком, приготовану так, як вона любить.

- Ти смачніше! - Промовив і знову викликав своїми словами блаженну та задоволену посмішку на устах дівчини.

- То Богдан телефонував? - Запитала.

- Так! Розбудив? Вибач. Намагався розмовляти не гучно і на кухні.

- Я прокинулася щойно ти встав з ліжка! 

      Вона потягнулася за його сорочкою, яка лежала на кріслі поряд з ліжком.

- Навіщо! Тобі без неї набагато краще! - Запротестував Сєня. 

- Розкажи! Куди він зник! Він бачився з Вікою? Вони помирилися? - Маша вже не мала сил стримувати свою цікавість і почала видавати питання за питанням.

- Бачив, але не помирилися. Наскільки я зрозумів, вони взагалі не розмовляли.

- Шкода! - З сумом зітхнула. 

- Ну вже як є! 

      Після сніданку вдвох поїхали до кафе Арсена. У Маші цього дня був вихідний на роботі, тому можна було вдосталь насолодитися компанією один-одного. Та ідилію після обіду зруйнував дзвінок на Машин стільниковий телефон. Телефонувала Валерія.

- Алло! - Промовила Марія у слухавку, прийнявши виклик.

- Привіт! - Зі схлипами в голосі відгукнулася Лєра.

- В тебе все добре? - Марія одразу зреагувала на зміни в голосі подруги.

- Ні! - Почала ридати й шмаркати носом в слухавку Валерія.

- Хочеш, я приїду? - Поцікавилася з ввічливості дівчина.

- Та-ак. - Протягнула вона й ще більше почала ридати.

     Маша поклала слухавку. Ще якусь мить стояла мовчки, стурбовано перебирала варіанти, що могло спричинити сльози подружки. 

- Підкинути? 

- Що? - Дівчина поглянула на Арсена розгублено. - А-а. Так, будь ласка.

       В цей час пробок майже не було, тому досить швидко дісталися до місця призначення. Валерія ще й досі не знайшла іншого житла і мешкала в квартирі Віки.

       Сєня до будинку заходити не став. Поцілував Машу ще в автівці й поїхав назад на роботу.

      Маша зайшла до квартири і огляділася. Таке відчуття, що Вікторія вийшла кудись ненадовго і ось-ось має повернутися. Хоч скрізь і були розкидані Лєрині речі. 

      Лєра вже наче заспокоїлася. Принаймні двері відчинила вже одягнена, вмита та причесана. 

- То що сталося? - Запитала Маша.

- Все через Марка! - Вона знову почала схлипувати.

- Посварилися? - Припустила Марія.

- Гірше! - Майже провила Лєра, знову зірвавшись на сльзи.

      Маша навіть не зрозуміла свою роль. З її появою подруга, яка вже більш-менш заспокоїлася знову почала ридання та зітхання. Можливо потрібно не втішити чи розрадити, а просто стати свідком спектаклю з одною акторкою?

- Він ки-ину-ув мене! - Протягнула з завиванням вона. - Не просто кинув, він одружу-у-є-ється. - Простогнала. 

- Співчуваю. - Тихо промовила й спробувала сісти поряд з подругою, можливо навіть приобійняти, щоб та заспокоїлася і перестала так надривно схлипувати.

- Звісно, я здогадувалася! - Лєра підхопилася з дивана й закрокувала по кімнаті. - Але задля збереження стосунків закривала очі.

      Ще б пак вона не закривала, хлопець майже повністю забезпечував майже всі її забаганки. То про яку любов йде мова? Звичайний взаємовигідний бартер. Марк  вдосталь порозважався перед майбутнім весіллям, щедро відкупаючись подарунками.

- Він же ж казав, що вона лишилася у минулому. Що донька батькового партнера з якими їм не можна сваритися. А скоро вони одружаться-я. - Знову черговий напад істерики.

- Налити тобі води? - Поцікавилася Марія. 

     Зрозуміло, що Валерії менше всього зараз хочеться втрачати такого “перспективного” хлопця. Вона і сама, напевно, мріяла, щоб опинитися на місці нареченої у майбутньому. Та сталося зовсім не так, як бажалося.

- Ти маєш теж бути обережною! - Видала неочікувано подружка.

- У сенсі? - Маша не дуже зрозуміла, що та має на увазі, тому перепитала.

- Думаю Арсен теж не далеко відійшов від Богдана, а може навіть Марка. Всі вони - брехуни.

      “Понеслося!”, - подумала Маша. 

      Якщо вже ти з якихось причин нещасна, то маєш всім іншим теж зіпсувати стосунки. Посіяти зерно недовіри в душі та серці. Виплеснути купу бруду…

     Маша висварилася про себе. Ось так доброта починає вилазити боком. Навіщо тільки поцікавилася, чи слід приїхати?

- Я не знаю як ти, але я хочу пити! - Марія встала й пішла на кухню. 

- Подумай про те, що я тобі щойно сказала! - Як заведена повторювала Лєра, чимчикуючи за нею слідом.

- Обов'язково! - Погодилася дівчина, спробуй тут відмовити і ще півдоби витиратимеш сльози й вмовлятимеш, що на цьому життя не закінчилося. 

Марія налила собі в склянку води  і зробила декілька ковтків.

- То ти тепер повернешся в Скадовськ? 

- Звичайно ні! - Навіть з гнівом у голосі відповіла Лєра. - З чого це тобі збрело таке в голову? Більше того, навіть батькам казати не хочу. І ти не смій казати! Для них в мене все добре. А за цей час маю когось підшукати.