Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 74
Перейти на сторінку:

Від змаху її руки розчинився портал, що виблискував усіма відтінками зеленого.

Вона зробила перший крок шарудячи широкою спідницею темно синього кольору, Злата була впевнена, що я піду за нею крокувала навіть не дивлячись на нас.

Я підхопила Роха на руки й ми переступили через  невідому риску, що поділила наше життя.

Нас зустрів радісний клекіт Гострояра.

Ми опинилися у просторому саду з високими дуже старими деревами й не менш старим будинком, що повністю заріс трояндами, а на даху з червоної черепиці стояла металева фігура у вигляді кролика.

—Відпусти мене! — впевнено наказав Рох.

Я розтисла руки й він жваво стрибнув й одразу чкурнув десь у охайно підстрижені кущі.

Чому мені здавалося, що лігво суцільної темряви повинно виглядати інакше, а тут досить мило. Такий контраст із уявою про темні підвали, павутиння та лютий холод, різало око.

—Чекай тут! — сказала Злата й зникла поміж дерев.

—Та куди ж я вже дінуся?— пробурмотіла я й кинула погляд на хижу птаху, що перекочувався з ноги на ногу, сидячи на гільці прямо над моєю головою.

— Й чому моє життя стало схожим на китайську копію Гаррі Поттера? — задала я питання в голос  не дуже очікуючи відповіді.

Дивно куди це тільки но Рох зник. Одна загадка відвідала мою голову невже це родовий маєток Володана та мого кролика.

Оглядаючись довкола я вмостилася під широким деревом на зеленій траві й склала ноги по турецькі, чого ото стояти. Яструб дивився на мене як на навіжену, а в мене зовсім не було страху, що буде те й буде.

Чому саме зараз я згадала наші з Лізою медитації, заплющила очі й поринула у вирій спокою. Об’єднуючись подумки зі своєю магією, що лагідною змійкою лащилася до рук. Тільки на порозі смерті я зрозуміла, що для мене важливо і якщо я виживу фізично потрібно буде навчитися жити без магії, але навряд. Тому гонячи від себе погані думки я насолоджувалася цією миттю зі своєю силою. Так дивно, що зняли каблучку ще до повноліття, а коливань магії вже немає. Таке відчуття, що з артефактом було гірше чим зараз.

Я відчуваю силу кожною клітинкою тіла рівна, слухняна без звичних викрутасів від моїх емоцій, резерв тільки ледь майорить, а так за кілька б днів коло моря став би повним.

—Злато й де ти поділа наших гостей? — увірвався до моєї підсвідомості чоловічий голос.

Варто обізватися чи хай пошукають цікаво,  а як усе буде відбуватися? Це буде, як у фільмах ефектно, чи банально з’їдять магію, а тіло полишать, як ото вампіри роблять. Що ж поробиш, якщо мене вбиватимуть вперше про те й подумала.

Я розплющила очі й подивилася на дві постаті, що спокійним кроком йшли по кам’яній доріжці саду.

Гострояр закричав десь зверху привертаючи увагу свого господаря.

—А ось де вона! — тріумфально вигукнув Володан й мій погляд зустрівся з його холодними очима в нього була приємна зовнішність, але його очі то саме зло.

—І вам день добрий, — сказала я підводячись, щось не хотілося дивитися на нього знизу до гори.

—Злато вона завжди така? А де мій брат ти їх двох привела?

—Двох. Десь у маєтку за межі він не вийде, — покірно відповіла Злата не підіймаючи погляд від землі.

—От дурна! — заревів Володан й кинув у Злату якесь закляття, вона с тихим стогіном впала на коліна. Я була кинулася їй допомогти, але вона помахала рукою зупиняючи мене показуючи, що не треба.

—Це Радан він знає кожну шпарину тут. Ти повинна була очей з нього не зводити! — кричав він досить активно розмахуючи руками на долонях яких активно клубилася темрява.

—Привиди їх! — крикнув  він й призвавши свого птаха пішов геть, залишивши нас зі Златою наодинці.

Вона так і стояла навколішках обхопивши себе руками. Тільки но Володан зник з наших очей, як я кинулася до відьми допомагаючи їй підвестися.

— Як ти? — запитала я оглядаючи її.

—Не переймайся, зараз оклигаю, — прошепотіла вона намагаючись вирівняти дихання.

Злата виглядала змученою посіріле обличчя, запалі очі з потьмянілим кольором, я пам'ятаю їх колись яскраво зеленими. Темні плями від обпіків магією були розсипані  по всім рукам й зникали під одягом. Страшна здогадка вжалила  мене в саме серце.

—Скільки тобі залишилося? — неживим голосом запитала я. На ній прокляття й воно вже давно, чому ніхто з нас не помічав його.

— Вже не багато. Ти не думай я сама винна, —проговорила Злата дивлячись прямо на мене.

—Пробач мені за все пробач. Я наробила багато дурниці за останні роки, але є одна річ ти для мене все одно моє сонечко, хоч зараз ти мене й ненавидиш, — сказавши це вона й запало обняла мене, а мої руки охопили її. Я злилася на неї, мені було боляче, але такої ненависті не було, не могла до Злати так.

— Ходімо, — підхопивши мене під руку сказала чаклунка й вільною рукою поправила свою темну косу.

Й ми тяжко пішли ще не підозрюючи, що чекає на нас далі.

Моє серце розривалося від співчуття до Злати й люті на все що відбувається.  Я не могла зрозуміти коли все пішло не так й чому темрява заполонила зараз усе.

1 ... 62 63 64 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"