Читати книгу - "Останній письменник, Марек Краевський"

пояснень. Я теж не буду виправдовуватися перед собою, тому що навіть не знаю, в чому. Я

можу підсумувати твою втечу з готелю одним словом: щось закінчилося, не почавшись.

А тепер переходжу до дійсно важливих речей. Як тобі відомо, я починаю свою пригоду з

логомахією польською мовою. І як кожному початківцю (може, ти ще пам’ятаєш власний

скромний початок?), мені надійшла не надто приваблива пропозиція. Але я знаю, що інші не

з'являться, і якщо я відкину цю, мені доведеться продовжувати виробництво в

німецькомовних країнах, де – на відміну від вашої – інтерес до словесних дуелей мінімальний.

Я була щасливою, бо отримала запрошення зі Вроцлава, справжньої столиці такого роду

розваг. Звісно, ​​моя радість є обмеженою, і в жодні фанфари сурмити я не стану. Бо я буду

виступати на різдвяній логомахії в сумнозвісному клубі Тартар, про який дізналася багато

огидних речей.

Ну що ж… На вершину ведуть три стежки. Одна — миттєва, несподівана кар’єра, яка

приголомшує слухачів і критиків. Друга (це Твій шлях) — перехід до логомахії з літератури,

де ти збирав лаври. І третя (це моя) – повільний підйом. Від порно до зірок.

Незважаючи на те, що Скриптор все ще ображався на Брунетту і навіть боявся її, він все ж симпатизував її виступу в Тартарі, розташованому на околиці Вроцлава. Хоча його гордо називали "закритим клубом", він зовсім не відповідав уявленням про вишукане місце зустрічі джентльменів. Це був брудний притон, де наркотики, насильство та секс у туалетах чи будь-де ще були звичайним явищем. Якщо виступ Брунетти і справді є порномахією, то – враховуючи мінімальну кількість жінок у Тартарі – її одразу оточуватимуть агресивні чоловіки, збуджені стимуляторами, щоб тільки і займатися копуляцією.

Вона, мабуть, також знала, що тамтешні логоменеджери були безчесними і без вагань відключили б її від мікрофона, якби слухачі букмекерських контор зробили ставку на перемогу її опонента. Нарешті, вона також мала бути обережною і не повертатися одна, тому що вночі на тій крайній зупинці метро вона могла зустріти справжніх монстрів, спраглих крові чи сексу – або найчастіше і тих, і інших одночасно.

Я боюся цієї вистави, – продовжував він читати, – але я подолаю свій страх надією. Я входжу у

світ польської мови, яка є моєю рідною і тому набагато ближчою, ніж німецька. Я можу

краще спілкуватися з аудиторією рідною мовою, ніж мовою, яку вивчаю.

Якщо ти відчуваєш до мене огиду, Каміль, то видали цей мульток; якщо ні, скажи, будь

ласка, чого мені боятися в Тартарі. Чи треба брати з собою для захисту племінника і його

друзів зі спортклубу? А може, у страху очі великі?

Перш ніж Скриптор зміг подумки відповісти, чи страх перед Брунеттою — бо він ніколи не назвав би свої почуття відразою — є великим чи ні, його увагу привернув наступний уривок у мультоці, сповнений експресивної пунктуації, тобто численних знаків оклику.

Молю тебе, Каміль, сам не приходь на мій виступ!!! Ніколи! Заклинаю Тебе!!! Ти можеш

подумати, що це істерика чи нервовий зрив, але я мушу в чомусь тобі зізнатися.

Вже два роки, з моменту однієї трагічної події, про яку я тобі ніколи не розповім, я приймаю

снодійне. Два місяці тому його дія значно ослабла. Мій психіатр призначив мені інше,

стверджуючи, що мій організм уже став залежним від попереднього, і що зміна ліків є

нормальною і навіть бажаною в психіатрії. Я перейшла на нові таблетки за кілька днів

до нашої зустрічі в "Підземному Готелі".

Я помітила їхній негативний вплив із самого початку. Я переживала жахливі психотичні

стани. Якийсь час я прокидалася вночі й йшла до ванної кімнати, притискаючись до

стіни, щоб уникнути навіть найменшого погляду в дзеркало. Бо коли я дивилася туди,

я бачила, як кров повільно тече з моїх очей, проливається крізь очні ямки та тече по щоках.

Коли мій психіатр почув про ці видіння, він виписав мені інші таблетки. "Криваві"

психотичні стани стихли. Прийшли інші марення – і всі вони були пов'язані з Тобою.

Так ось, я почала бачити сни про Твою близьку смерть. Найгірше те, що сон проникав

у реальність. Я почала отримувати дивні, жахливі фоноповідомлення. Невідомий

відправник, якого німецька поліція не змогла ідентифікувати (мабуть, він пише з кількох

адрес одночасно), намовляв мене вбити тебе. Він нацьковував мене на Тебе,

переконуючи в жахливому презирстві, яке Ти виявив до мене, коли втік з готелю

того дня. Зміна фонономерів телефонів і мультокових адрес не допомогла, він

продовжував до мене звертатися і продовжував налаштовувати мене проти Тебе.

І буквально вчора мені надіслав мені мульток, зміст якого я вставляю сюди повністю.

Він там здохне курва в тім тартарі в тому чорному підземеллі на твоїх очах під час твоєї

римованої херні довбана шарманка калом власним вдавиться як давився його синок

що мав два рочки а він спав з якоюсь дівкою довбаний п'яниця і не піднявся щоб його

врятувати він буде давитися на твоїх очах блювати нечистий кабан викидати кров'янку

рилом та носом я на його особисто наскочу і на твоїх очах кишки витягну на сцену як

стікаючі кров'ю ковбаси

Скриптор пам'ятав деякі фрази, що містились тут, він читав їх на маленькому екранчику її смартбраслету в готелі. І більш за все в пам'ять врізалась асоціація з тією подією, коли сам він був занурений у пияцький сон, а Йонаш давився.

А потім, Каміль, цей мульток подвоївся, потроївся, примножився. З моєї поштової

скриньки він розійшовся всім, чиї адреси я мала. Люди писали мені обурені, часом налякані.

Усім було повідомлено про твою можливу смерть.

Якщо ти й справді помреш в тому Тартарі (я читала в інтернеті, що там іноді

таке трапляється) або ти просто помреш десь в іншому місці, але за нез’ясованих

обставин, то саме на мене впадуть пильні очі поліції, бо у них будуть сотні мультоків, в

яких хтось підбурює мене вбити тебе. Якийсь розумник може подумати: "Може, та

Брунетта його вбила, її хтось спонукав до цього!". І вони не знайдуть цю особу, тому що

вона надсилає з тисяч поштових скриньок за одну секунду!