Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

501

Долина намиста — Брюнхільд.

502

Меньї добро — золото; Менья і Фенья — дві велетки, що мололи на чарівному жорні Ґротті щастя, багатство і мир для конунга Фроді, див. «Пісню про Ґротті» («Gróttasöngr»).

503

Вам не дістатися // вже до протоки — тобто «ви не повернетеся додому з подорожі (морської), загинете на чужині» (прелюдія до пророцтва про трагічний фінал мандрівки Ґюкунгів до конунга Атлі).

504

Хто такий Йонак — важко сказати напевно. Невідомо, чи був у нього якийсь історичний прототип. Його ім'я деякі дослідники інтерпретували як слов'янське (щось на кшталт «Юнак», пор. ісл. ім'я «Sveinn» із тим ще значенням), що з огляду на сюжет, пов'язаний з його синами, може мати ґрунт. Його сини — Хамдір, Сьорлі та Ерп; перші двоє вважаються синами Ґудрун, а щодо сумнівного (позашлюбного, гунського) походження третього містяться лише натяки; Ґудрун він доводиться пасинком.

505

Двох в головах // і яструбів двох (tveir at hofðum oktveirhaukar) — не зовсім ясне місце. У англійському перекладі Генрі Беловза так: «Two at his head // and two at his feet, // A brace of hounds // and the pair of hawks» («Двох в головах і двох коло ніг, собачі ошийники і пару яструбів»). Імовірно, при запису пісні виникла помилка, яку Беловз спробував виправити, наголошуючи на тому, що це місце є парафраз із «Саги про Вьольсунґів». Так чи інакше, ця та інші строфи ілюструють уявлення про те, що і на тому світі померлому аристократові могли знадобитися розкішні речі, раби, мисливські тварини, зброя тощо, тому їх ховають разом. Утім, це стосується не лише германської традиції. Варто додати, що кремація в Ісландії не практикувалася, та й вже за доби вікінгів поступово змінювалася інгумацією. Це може вказувати на глибоку архаїчність сюжету.

506

Валланд — «Країна валлів», себто кельтів, іноді під цим топонімом мається на увазі Франція, іноді — Вельс, а загалом — провінції Західної Римської імперії.

507

Вар злота — жінка, тут: Брюнхільд; Вар — одна з богинь.

508

Хлюмдаллір — «Долина Плескоту» або «Долина Неспокою», неясного розташування локація десь у Північних Землях (Норвегія/Швеція?), що згадується як володіння Хейміра, вихователя Брюнхільд і її дочки Аслауґ, у сагах про Вьольсунґів та про Раґнара Шкіряні Штани.

509

Хільд-у-Шоломі — ім'я, що вказує на воїнсько-шляхетську приналежність героїні, де шолом є маркером аристократії, а саме слово Hildr означає «битва» (також це ім'я однієї з валькірій, у формі). У цьому зв'язку варто відзначити: «Брюнхільд» (Brynhildr) означає «Хільд/войовниця у броні».

510

Ця строфа є фрагментом з пісні «Промови Сіґрдріви» й потрапила сюди випадково через помилку укладача манускрипту або попередніх скрипторів.

511

Мотив викрадання пташиного вбрання жінок, описаний на початку строфи 8, широко відомий у германській традиції (див. хоча б «Сказання про Вьолунда»).

512

Скаталунд — Гай воїнів.

513

Ворог дерева — вогонь.

514

Золотодавець — конунг, вождь; тут: Сіґурд.

515

Вікінг данський — тобто Сіґурд, але невідомо, у якому зв'язку його так пойменовано; радше за все, це вплив традиції пісень про Хельґі.

516

Ніфлунґи (Хніфлунґи, Нібелунґи) — від ісл. nifl, пор. нім. Nebel — «туман, мара»: «люди мари», з погляду просторово-магічної приналежности — мерці, прокляті люди, приречені насильницькій загибелі (з низки причин: зрадницьке вбивство Сіґурда, тобто злам священної клятви; володіння проклятим золотом Фафніра; сама мандрівка до країни гунів, яка тут маркується як хтонічний простір, локація хаосу, країна смерти). В континентальній (німецькій) традиції нібелунґами спочатку названо карликів-цверґів, що володіли проклятим золотом, згодом — Зіґфріда (повелитель нібелунґів), а тоді й бурґундів, королів Вормсу (Гунтера, Гаґена тощо). Тут ідеться, звичайно ж, про синів Ґ'юкі, головно Ґуннара й Хьоґні.

517

Конунг Тйодрек — король остґотів Теодоріх Великий з роду Амалів, він же Дітріх фон Берн німецької традиції, один із прикладів того, яку міфопоетичній свідомості зливаються в межах єдиного хронотипу історичні персонажі, що за життя жодним чином не перетиналися. Остґоти і справді були підданцями й союзниками Аттіли, але сам Теодоріх народився лише 451 року, тоді як Аттіла помер 453 року, тож як військовий вождь (і римський чиновник) Теодоріх проводив незалежну від гунів політику і створив державу на теренах сучасної Італії та частини Центральної Європи зі столицею в Равенні (нім. Берн).

518

Олені сідел — коні.

519

Слова Хьоґні можна трактувати як архаїчний маркер родоплемінної свідомости: його смерть буде тяжчою втратою для Ґудрун, ніж втрата Сіґурда, бо втрата брата вважалася тяжчою за втрату чоловіка (геть не те бачимо у «Пісні про Нібелунґів», де за феодальною мораллю чоловік є ближчим за брата).

520

Хальв — вітчим Сіґурда, другий чоловік Хйордіс, його матері.

521

Себто у Данії.

522

Витязів ігри — військові походи і битви.

523

Сіґар і Сіґґейр — легендарні данські конунги, батько й син, що згадуються у «Сазі про Форнйота та його родичів» («Frá Fornjoti ok hans ættmönum»).

524

Фйон — сучасний данський острів Фюн.

525

Ґрімхільд — матір Ґудрун та Ґ'юкунґів. Можливо, це ім'я спочатку носила сама Ґудрун (Крімгільда з «Пісні про Нібелунґів» тощо), а вже на Півночі було перенесено на її матір. Цей фрагмент тексту пошкоджено.

526

Деякі дослідники вважають наявність імен «Вальдар», «Яріцлейф», «Яріцкар» («Ярополк»?), Еймод (Еймунд із «Саги про Еймунда», норвежець на чолі варязького загону Ярослава Мудрого) доказом руського впливу на скандинавську словесність, ідентифікуючи Вальдара з Володимиром Великим, а Яріцлейфа з Ярославом Мудрим.

527

Себто ланґобарди, германський народ, що брав участь у Великому переселенні й заснував королівство на півночі Італії.

528

Риба вересу — змій, дракон.

529

Хаддінґи краю, // колос незжатий — тут важко сказати напевно, про що саме йдеться. Все впирається у правильне трактування слова Haddingja. Можливо, йдеться про данського конунга Хаддінґа з «Діянь данів» Саксона Граматика, що мандрував царством мертвих, але це мало що пояснює. «Край (земля) Хаддінґи» відтак можна розглядати як кеннінґ на позначення моря або країни мертвих (Хель), відтак «незжатий колос землі Хаддінґи» — це водорості або якась рослина, проте, можливо, колосся