Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Вибрані твори 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибрані твори"

345
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані твори" автора Олена Іванівна Теліга. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Поезія / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 192
Перейти на сторінку:
Петруся.

Михайло вітає усіх.

Пиши!

Твоя Лєна

P.S. Між іншим, «Світлість» Липи, твоя, у мене в самому чистому вигляді, отже, не хвилюйся, що вона у мене загине.


* * *

[Желязна Жондова], 15/VII 1932

Люба моя Натуся!

Все чекаю на твій лист з адресою, але якось його нема та й нема! Сьогодні так мені хочеться тобі написати, що сідаю і пишу, хоч і не знаю, коли і куди відішлю я цього листа.

Новин у мене, як і звичайно, — жадних! Час летить швидко, але надзвичайно нецікаво, людей теж повно, але теж нецікавих. Я б вже воліла, коли нема доброго товариства, щоб не було жадного, та це неможливо.

Отож, сама не буваю майже ніколи. Зранку до мене приходить дружина другого мірничого зі своєю сестрою і тягнуть мене гуляти. На обід, чи по обіді, приходить інж[енер] Федорів, який теж живе тут, сидить до вечора і оповідає без перерви про свої геройські, військові вчинки, а мені і Міші не дає і слова пікнути! Ввечері приходить технік або знов обидві пані і тягнуть нас гуляти знов або кличуть до себе. І так — щодня! Як на зло, всі ці люди надзвичайно нецікаві: нічого не читали, нічого не бачили і ніколи не думали! Розмовляють лише про себе і про свої одяги, з літератури знають лише Mniszk6wn’y і WaПac’а, а якщо співають щось, то це буде напевно «Wr6cisz!» aбo «Poca^owalaS mnie raz, pocalowalaS mnie dwa...» іт. п. дурниці.

Товариство, як сама бачиш, нецікаве. Залишаються листування і читання. Варшава листами мене не балує! Мовчиш ти, мовчить Стефа, мовчить подовгу рідний батько, і ніби втопився... Липа. Натомісць Чехія пише! Зоя прислала недавно величезного листа з... віршами, але уяви собі, хіба не повіриш, один з цих віршів був цілком зносний і навіть з чуттям, я його трохи почистила та й відіслала їй з порадою надрукувати його в «Жіночій Долі» чи якійсь Підкарпатській «Пчілці». Їй-Богу, цілком можливий вірш.

Недавно дістала листівку від Донцова, де він пише, що Л.Н.В. тимчасово, а може й назавжди, припинив своє існування. Шкода дуже, але треба надіятися, що він ще відродиться.

Останнього примірника я так і не дістала, отже, не можу судити про правильність твоєї оцінки віршів Маланюка іОльжича, хоч вірю тобі на слово. Хоч знаєш, Натуся, мені здається, що ти занадто перецінюєш Ольжича. Я теж його люблю за оригінальність і якусь культурність його творчості, але чуття і йому брак. Одноманітні у нього все ж таки вірші і холодні, хоч і пересяк-нені патосом. Ти знаєш, я Маланюка не дуже-то того... теє..., і це свята правда, що часто у нього буває страшна штучність і натягненість, але все ж, до цього часу, Оль-жич не дав ні одного вірша вполовину так доброго, як напр[иклад] «Степова Еляда» чи «Липень» Маланюка.

Але і той і другий мають колосальну вартість як дійсно інтелігентні поети, яких так бракує нашій поезії, переобтяженій соловейками, злими-долями, і дівчина-ми-чарівницями.

Тому, Натусенько, я так часто натискаю на тебе, щоб ти друкувала свої вірші, і це в мені говорить не «реміснича» жилка, а свідомість, що краще хай цю сторінку займе твій вірш, аніж якийсь бред божевільного, вроді «Не змінюсь я...» Вертиляка. Чи читала?

«Реміснича жилка» це щось інше, а найбільше виявляється вона, на жаль, у Маланюка: він творить для журнала, на «відповідний» случай — і це відчувається. Я ж, напр., завжди пишу для себе, і цілком не на відповідний случай, але, оскільки бачу, що вийшло щось знос-не, охоче відсилаю його в Л.Н.В.

Зараз перехожу до того, про що найбільше хочу тобі написати.

Ах, Натуся, чому так мало розумних жінок, а зокрема українок? Донцов знає, яка у мене тут тоска, і перед своїм від’їздом на дачу прислав мені один № «Нової Хати». На першому плані там був вірш «Жнива». Боже, що це за вірш! Ні розміру, ні рим, ні змісту! І переважно всі жіночі журнали повні такими творами!

Ні, це я неправильно кажу. Жінки розумні є: наприклад] Таля і їй подібні. Але вже тоді вони цілковито позбавлені естетики, поезії і взагалі всього жіночого. Думаю, що я тому тебе так полюбила (не «возгордися»), що ти і розумна, і жіноча, ніжна.

Ніколи не уявляла, що можу подружитися цілковито з жінкою, так вражала мене і відштовхувала завжди в жіночій дружбі оця заздрість, дрібничковість і нестійкість. Сьогодні найкраща товаришка, а завтра «міщанка», «дрань», «развратница» і т. п. епітети.

Ніколи не думала, що це може бути щось дійсно гарне. Я, як і ти, завжди приятелювала з чоловіками і дуже ціню цю дружбу, бо дійсно вона має в собі щось невловиме, гарне і ніжне, яке ти зауважила в своїх відношеннях з Крижанівським. Але... завжди така дружба має своє «але», хай поетичне, але «але». Ось бачиш, Крижанів-ський тобі не пише. Щось там є. Не все може бути між вами ясно і просто. Зате, що може перешкодити нам в нашій дружбі, і що може обмежити нашу щирість? — Ніщо!

Це старе і сантіментальне слово — дружба, і його люблять вживати часто. Але не смійся, Натуся,

1 ... 62 63 64 ... 192
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані твори"