Читати книгу - "Слідами змови"

На мить Кіт розгубилася від зливи несподіваних докорів. Потім випросталася — її стрижена голова мала чудернацький вигляд на тлі сніжно-білого батистового жабо.

— Ваша величність, я не знайду кращої відповіді за ваші власні слова: «Хоч у мене слабке жіноче тіло, але серце й дух чоловічі!»

Королева зайшлася скрипучим сміхом, так що в неї аж затрусилися сережки.

— Добра відповідь, міс Шибайголово. Хоч, свідчуся богом, багато збігло часу з того дня, коли я вимовила ці слова в Тілбері. Еге ж… — зітхнула вона. — Але все-таки так робити не гоже. Запам'ятайте це, Роберте, і надалі шукайте собі агентів де завгодно, але не в колисці!

Кіт аж скипіла від цих слів, а Єлизавета провадила далі:

— Я бачу, ваш опікун, дитино, не вельми вами опікується. Але ми вживемо потрібних заходів. Я сама опікуватимуся вами. Хочете бути під опікою в королеви, га?

— Атож, якщо ніяк не можна обійтися без опіки, — бовкнула Кіт.

Королева поплескала її по щоці віялом.

— Ненадовго, дитино, всього лише на кілька років. Не маю сумніву, що ви завдасте мені не менше клопоту, ніж Ірландія. Скоро ви дійдете віку, знайдете собі дружину, і я вас збуду з рук.

— Я не вийду заміж, ваша величність.

— Вийдете, вийдете. Постривайте-но трохи. Од вас ще й не такого можна чекати. — Єлизавета обернулась до мене: — А що я можу зробити для тебе, хлопче? Я маю на увазі — зробити зараз. — І її злі старечі очі зиркнули на Кіт так красномовно, що ми обоє зашарілися. — Ну то як, — провадила вона, — невже ти в мене нічого не попросиш? Люди завжди чогось просять у володаря за свою службу. Правда ж, Уолтере? Ну, то чого ти хочеш? Тільки май совість Я жінка бідна.

Я подивився на неї.. Чого я, справді, хотів? Ми, Браунріги, завжди були прості йомени, вільні державці коронних грунтів, ми не мали над собою жодного пана. Ми ніколи не шукали ні багатства, ні шани. Справжній йомен ніколи не забажає стати шляхтичем. Ми орали свої ниви на схилах гір, захищали країнувід всіляких ворогів і ні в кого не просили милостині.

Я відкашлявся.

— Ваша величність, — мовив я, — у нашій долині є громадські землі, котрі споконвіку належали нам і нашим сусідам. Сер Філіп украв їх і обгородив муром. Чи не можете ви повернути їх нам і підтвердити наші права на віки вічні?

Королева пильно подивилася на мене. Потім, осміхнувшись, повернулася до сера Роберта.

— Гадаю, ми можемо задовольнити його прохання, га? Адже це нам нічого не коштуватиме.

От через що мур сера Філіпа був зруйнований ще раніше, ніж кат стяв йому в Тауері голову.

Що вам ще розповісти? Хіба те, що королева провиділа майбутнє краще за нас і дожила до того дня, коли їй довелося посилати нам подарунок на весілля.

Настав час покласти перо. Я дивлюся крізь прозорі шибки нашого дому, бачу срібну гладінь Алсвотеру і чую з саду веселий сміх. То Кіт навчає наших синів вилазити на яблуню.

«Золота лань» — корабель англійського воїна й мореплавця Френсіса Дрейка, що в 1577–1580 рр. обплив на нім навколо земної кулі.

За біблійною легендою мури міста Ієрихона розвалилися, коли обложники під проводом Ісуса Навіна заграли в сурми.

Сквайри — поміщики.

В. Шекспір. Річард III.

В. Шекспір. Річард III.

За тих часів жінки на сцені не виступали, і жіночі ролі виконували чоловіки.

В. Шекспір. Два веронці. Переклад Ірини Стешенко.

Саутварк — передмістя Лондона.

В XVI віці феодали-землевласники силою зганяли селян із землі. Вони обгороджували общинні грунти й перетворювали їх на пасовиська вівцям або здавали в оренду багатим фермерам. Феодали багатіли, а селяни, втративши землю, йшли з торбами, ставали волоцюгами й опинялися поза законом. Вони боролись проти обгороджування, не раз повставали проти гнобителів.

Кенсінгтон — зараз аристократичний район Лондона.

Стренд — нині одна з центральних вулиць Лондона.

В. Шекспір. Ромео і Джульєта. Дія III. Сцена 2. Переклад Ірини Стешенко.

В Шекспір. Ромео і Джульєта. Дія IV, сцена 3. Переклад Ірини Стешенко.