Читати книгу - "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"

- Iди знов до циферблата, Олесю. I, як i ранiше, пiдтримуй подачу водню краном додаткового резервуара. Ми йдемо пiд водою наослiп. Стеж за покажчиком.

Десь позаду ще кiлька разiв пролунали вибухи. Але вони були надто далекi i вже не лякали. "Люцифер", очевидно, вiддалявся вiд небезпеки. А втiм, переслiдувачi також можуть пересунутися з своїми бомбами в цей бiк озера. Зрештою, воно ж не таке велике, щоб можна було довго ховатися... Що думає Капiтан? Ну, можна допливти до протилежного берега. А потiм?

Мовчки; схилившись над картою, що лежала на пультi, - Олесь i не помiтив, коли та карта опинилася на ньому, - Ернан Рамiро керував "Люцифером". Час вiд часу, коли центральна машина давала помiтнi перебої, наче захлиналася, Капiтан морщив лоба, немов вiдчував вiд того фiзичний бiль. Та ось вiн полегшено зiтхнув i випростався.

- Гаразд, - мовив вiн. - Якщо все пiде добре, то можна вважати, що небезпека минула. Справа тепер у запасах повiтря. Це найголовнiше, що загрожує нам. Поновити запаси його немає де... поки не вийдемо на поверхню. Але цього довго ще чекати.

"Значить, ми будемо пiд водою, поки вороги не стомляться i не перестануть чекати нас! - подумав Олесь. - Можливо, Капiтан хоче навiть створити у них враження, що "Люцифер" загинув?.. Тодi вони дадуть нам спокiй..."

Сивий Капiтан тим часом присунув до себе мiкрофон.

- Валенто! Валенто! - заговорив вiн. - Як чуєте мене?

- Нормально, Капiтане, - пролунала з репродуктора вiдповiдь.

- Нiкого не поранило пiд час вибухiв?

- Нi, Капiтане, з людьми все гаразд.

- А з машиною? З механiзмами?

- Точно встановити важко, Капiтане. Думаю, що пошкоджене, якщо не вiдiрване зовсiм, праве заднє колесо. Бо в тому мiсцi корпусу з'явилася досить велика теча. Алонсо зараз забиває її. Крiм того, пробито резервуар з мастилом, яке через отвiр вийшло назовнi...

- Один резервуар чи обидва?

- Один, Капiтане. Правий.

- А що з стисненим повiтрям? Прилад показує зменшення тиску.

- Ще не перевiряв, Капiтане. Зараз вiзьмуся. Можливо, теж пошкоджено балони, бо вони мiстяться з того ж боку.

- Негайно перевiрте, Валенто. Треба знати, скiльки ми маємо часу на пiдводне плавання.

- Єсть, Капiтане!

Ернан Рамiро знову нахилився над картою. Олесь зазирнув i собi через його плече.

То була якась своєрiдна карта, нарисована вiд руки. Тонкi лiнiї створювали на нiй неправильної форми концентричнi кола. В одному мiсцi кола обривалися, i звiдти йшли двi паралельнi звивистi лiнiї, якi то наближалися одна до одної, то вiддалялися. Власне, i картою цей своєрiдний рисунок не можна було назвати.

Капiтан зосереджено вивчав лiнiї рисунка, раз у раз поглядаючи на показання приладiв. Раптом його руки мiцнiше стиснули штурвал. Здавалося, що Ернан Рамiро весь напружився. Ось вiн повернув маленький вимикач бiля пульта - i враз екран перед ним залило яскравим зеленуватим свiтлом. Якiсь неяснi контури позначилися на ньому; вони нагадували округлi скелi чи горби...

- Пiшли тепер униз, - мовив Капiтан крiзь стиснутi зуби. Вiн уважно вглядався в екран. Олесь розгублено подивився на нього: куди вниз?..

- Можеш залишити прилад, Олесю, - наказав Ернан Рамiро. - Зараз машина працюватиме рiвнiше, бо витрата водню зменшилася. Вiдпочинь, подивися на екран. Тут знайдеться дещо цiкаве для тебе.

З неприхованим подивом юнак наближався до екрана. Вiн уже бачив, що мiж неясними контурами скель щось рухалося, - швидке i вертляве. Темнi округлi тiнi пропливали по екрану, однi повiльно, iншi, навпаки, наче кудись поспiшали. Зненацька щось майнуло перед очима. Що це? В'юнке, срiблясте... Ну, ясно, можна ж було одразу зрозумiти!

- Риба! - викрикнув Олесь.

- Так, риба, трохи здивована нашою появою в їхньому царствi, - вiдповiв Сивий Капiтан. - Я ввiмкнув прожектор, i тепер ми з тобою бачитимемо те, що вiдбувається навколо "Люцифера". Свiтло менi зараз потрiбне, бо далi пливти наослiп не можна. Доведеться зробити кiлька поворотiв, а деякi з них ще й крутi...

- То виходить, що це вже не озеро, а щось iнше? - розкрив рота вiд здивування Олесь.

- Так, - вiдповiв Сивий Капiтан спокiйно, нiби нi йому, нi "Люциферовi" не загрожувала нiяка небезпека. - Ми вийшли з озера i пливемо зараз великим пiдземним каналом, яким природа з'єднала озеро Фонтiверос з морем!

2. ПОВIТРЯ! ПОВIТРЯ!

З того часу, як Ернан Рамiро вимовив цi знаменнi слова, минуло вже три години. А як багато за цей час змiнилося!

Насамперед уже через кiлька хвилин пiсля розмови Капiтана з Валенто знов спалахнула сигнальна лампочка, яка привертала увагу до телефону. I коли Ернан Рамiро увiмкнув репродуктор, з нього залунав стривожений голос Клаудо:

- Я перевiрив балони з стисненим повiтрям, Капiтане...

- I з'ясували, що вони пошкодженi?

- Так, Капiтане. Два балони з чотирьох вийшли з ладу, в них не залишилося повiтря. Це той самий вибух глибинної бомби, що пошкодив i колесо, i резервуар з маслом.

Настала довга пауза. Лише пiсля неї Капiтан наказав уже без тiнi вагання:

- Переведiть автомат подачi повiтря на найповiльнiший режим. Будемо заощаджувати повiтря, скiльки зможемо; перед нами ще довгий шлях.

- Єсть, Капiтане.

- I повiдомте всiх, що становище вимагає уваги. Якнайменше рухiв, Валенто! Оголошується голодний повiтряний режим!

- Єсть, Капiтане!

Олесь слухав цю розмову, i мимоволi йому ставало моторошно. Страшно було уявити собi, що "Люцифер" з усiєю командою не має зараз нiякої можливостi вибратися назовнi... Вони були не тiльки пiд водою, а ще й пiд землею, пiд грубезними скелястими шарами грунту, якi утворювали цей таємничий канал.

Тепер Ернан Рамiро впевнено вiв пошкоджений "Люцифер" за картою. Але Олесь розумiв, якого самовладання вимагала вiд Капiтана ця впевненiсть! Адже канал раз у раз робив повороти, i це вимагало надзвичайної майстерностi, щоб великий i малоповороткий у водi "Люцифер" виконував усi потрiбнi маневри, проходячи подеколи впритул бiля скелястих стiн каналу...

"А автоматичне керування машиною? - подумав раптом Олесь. - Те саме керування, яке так чудово працювало тодi,