Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 — Я потанцював би з тобою, — тихо прошепотів, притискаючись до мого боку. — Жаль не місце. А ще сховав би від усіх цих хтивих поглядів.                               

 Проковтнула і обережно відсторонилася.                         

 — Максиме, — Шведу гукнув якийсь чоловік у синьому костюмі.                                                                                        

 — О, Валентине Івановичу, — привітно усміхнувся Шведа. — Давно вас не бачив.                                               

 — Мені треба до вбиральні, — прошепотіла мажору на вухо і багатозначно підняла брову.                                      

 — Не затримуйся, — озвався він також пошепки і попрямував до свого знайомого.                                           

 А я до мера...                                                                               

 Розмова вийшла не дуже вдалою, проте я сказала все, що хотіла. Віктор Михайлович дуже уважно вислухав і навіть погодився виконати моє невеличке прохання. Мені було соромно перед мером за обман, тому я просто розповіла йому правду, не бажаючи більше цих фальшивих стосунків. А як усе првернеться далі, залежить від Шведи-молодшого.                                         

 — Про що розмовляли? — пролунав безтурботний голос Макса позаду, а в мене всередині все охололо.  

 — Яна мені все розповіла, — підводячись з-за столу сказав мер.                                                                                  

 Судорожно видихнула, стискаючи руку в кулак.             

 — Про що розповіла? — насупився Шведа-молодший.  

 — Про нашу угоду, — сказала пересохлими від хвилювання губами. — Немає потреби більше зображати пару. Вікторе Михайловичу...                             

 — Я пообіцяв Яні, на знак вдячності за її чесність, що не приставатиму до тебе з одруженням до твого випуску. Але якщо після захисту диплома ти не займешся ділом, я сам влаштую твою долю.                   

 — Чекайте… — Макс виглядав спантеличеним. Взявся пальцями за перенісся і потер. — Ти зробила, що?           

 — Ти ж хотів получити свободу, — сказала дратуючись, тим самим приховуючи хвилювання. — Хіба не заради неї все це затіяно? Я пообіцяла, що не турбуватиму тебе, а Віктор Михайлович пообіцяв, що… — Макс різко схопив мене за руку. — Ай! Ти чого?!                                    

 — Іди за мною… — процідив Шведа і потягнув мене до виходу. Здається, хтось у сказі….