Читати книгу - "Заспокійливе для химери, Козел Валерія"

- Я прийшла привітати любу сестричку Айшес з днем ї весілля! – отруйно посміхалась Клер, - ти щаслива, Айшес? А ви, герцог?

- Більш ніж, - холодно відповів Лукас, - леді Клер, вам подобається в Елібрії?

- Зізнатися, я тут вперше, - знизала плечима молодша Вієрте, - але у вас тут дуже миленько. Та зізнаюсь вам, Ваша світлосте, я не у захваті, що тепер моя сестра житиме так далеко від родини. Мені б хотілось бути ближче.

- Клер!.. – прошипів на неї Уільям.

Але в цей момент, камердинер оголосив про перший весільний танець. Лукас простягнув руку своїй дружині і та, миттєво забувши про сестру, прослідувала за ним. Їхній перший танець був моментом, на який чекали всі гості. Коли зазвучала музика, у залі затих будь-який інший сторонній гул, що вже наголошувало на особливості моменту.

Герцог та герцогиня були уособленням елегантності та благородства. Вони почали свій танець, повільно рухаючись посеред залу. Їхні витончені рухи були злагодженими, наче вони танцювали разом усе своє життя. Молодята посміхалися та дивилися один одному у вічі, ніби вони були єдині присутні у цьому залі. Ніжність та любов, з якою Лукас дивився на Айшу була очевидна всім присутнім, таке важко було приховати та він і не хотів. Їхній танець був сповнений живими емоціями. Ніжні дотики, впевнені кроки, шарм. Коли музика затихла, Лукас і Айшес дивились один на одного із взаємним глибоким захопленням, насолоджуючись цим моментом. І лише оплески і вигуки захоплення повернули їх в реальність.

***

Це було прекрасне весілля. Після танцю, гостей запросили до столу. Гості промовляли зворушливі промови, побажання молодим. З промовою виступив і король, і перший крон-принц, навіть Аймер Лімерійський висловив свої найщиріші побажання та підніс дари молодятам. Лукас і Айшес довелось розділитись, аби молодий герцог зміг приділити увагу всім своїм знайомим, а Персія Елетта мала можливість познайомити молоду герцогиню із елібрійськими аристократками. Та не зважаючи на це, залишок вечора пройшов у приємній, теплій атмосфері. Ні від кого не приховалось, з якою ніжність переглядались молодята між собою.

Поступово, з настанням темряви, гості поступово почали готуватися до від’їзду. Лукас та Айшес проводжали запрошених до екіпажів, коли до них підійшли Аймер та Віктор. Принци обох королівств кивнули леді і герцогу.

- Ваша світлосте, - звернувся до Лукаса Аймер, - розумію, що день святковий і ви б воліли якомога швидше приділити увагу міледі, але справа термінова.

- Міледі, - принц Віктор посміхнувся до Айшес, - ми вкрадемо його у вас не більше ніж на півгодини. Пробачите нам цю зухвалість?

- Що ви, Ваша високосте, - Айшес схилилась у реверансі, - як би я посміла перечити принцу?

- Ходімо, брате, - смикнув Лукаса за рукав сорочки Віктор, - твоя дружина дала добро!

- Ну… Айшес, подбаєш про гостей, що лишаються до ранку сама? – запитав герцог у Айши.

- Звичайно, - кивнула йому та, - не хвилюйтесь.

Лукас легенько торкнувся її щоки і неохоче поплентався за крон-принцем. Аймер затримався біля Айшес.

- Міледі, - тихо промовив він, - я хотів привітати вас особисто.

- Дякую, Ваша високосте, - посміхнулась дівчина, - я щиро вдячна вам за вашу присутність і увагу.

- Сподіваюсь, ви знайдете щастя, якого заслуговуєте, - сумно посміхнувся Аймер, легенько стиснувши її долоні у своїх, - ви просто зобов’язані бути щасливою!

Не чекаючи її відповіді, він відпустив її руки і попрямував за Віктором та Лукасом. До Айшес підійшла Персія.

- Міледі, - вклонилась вона, - ви сьогодні сяєте яскравіше за найдорожчі коштовності.

- Дякую, Персія, - посміхнулась Айша, - скажи, всі кімнати вже підготували?

- Так, міледі, - кивнула Елетта, - наразі, до гостьових покоїв вашої родини заносять квіти. Мені наказати слугам проводити ваших рідних?

- А що, герцогиня не зійде до того, аби приділити трохи уваги рідним батькам? – почувся голос графа позаду.

- Батьку, - голос Айшес ледь помітно затремтім, - як… як вам свято? Добре відпочили? Де мама? Клер?

Зовнішньо вона виглядала спокійною. Але від Персії не приховалось те, що руки її міцно стискали поділ сукні.

- Це твоя служниця? – проігнорувавши її питання, граф кивнув на Персію.

- Леді Елетта – моя фрейліна! – відповіла Айшес.

- Гарно влаштувалась, Айша, - хмикнув Регулус, - фрейліна, розкішний маєток, пишне весілля, дорогоцінності та інші цяцьки.

У Персії загорілись очі.

- Сподіваюсь, ти не забула, кому ти всім зобов’язана, - продовжував говорити граф, - поки ти будеш дружиною цієї химери, то маєш добре попрацювати, аби твоя родина повернула свій статус. Сьогодні дай герцогу те, заради чого він тебе купив, а зранку поїдеш у Лімерію разом з Клер.

- Що? – спантеличено перепитала Айшес.

- Супроводжуватимеш сестру, світитимешся серед аристократів, аби показати, що тепер королівська родина до тебе прихильна! Я дозволив тобі вийти заміж. Але жити ти будеш зі своєю родиною, Айшес. У герцога багато роботи, він навіть у день весілля кинув тебе тут саму. Як батько я дбатиму про тебе в межах нашого графства.