Книги Українською Мовою » 💛 Наукова фантастика » Екстремофіл, Алан Кервін 📚 - Українською

Читати книгу - "Екстремофіл, Алан Кервін"

181
0
01.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Екстремофіл" автора Алан Кервін. Жанр книги: 💛 Наукова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 136
Перейти на сторінку:
▿ 22 ▵

Аян і Боб ніколи особливо не турбувалися про те, коли саме над ними пролітає супутник, тому ніяк не відреагували на запитання Тео, а зосередилися на цікавості Любомира до Маріїних вихованців.

— Чому вас цікавлять ці діти? — запитав Аян.

— Як мені відомо, не всі з них відповідають уявленням Ради про нормальність, а це означає, що, як тільки вони потраплять до рук органів опіки, їх віддадуть до програми кіборгів. Жахлива програма.

— Тому ми їх і ховаємо, — Аян глипнув на нього спідлоба. Навіть у Дельті не всі знають, що серед Маріїних вихованців є особливі діти, як про це дізнався Любомир? Від Дениса? Хоча, напружений вираз обличчя останнього свідчив про те, що він також не знав про таку проінформованість Майстра.

— І як довго ви зможете їх переховувати? Кілька тижнів? Місяців?

Аян замислено втупив погляд у свою тарілку. Тео дивився то на Дениса, то на Любомира. Готовий був битися об заклад, що вони вже обговорили можливі варіанти і покликали їх сюди не просто так.

— У вас є пропозиція, як це зробити надовго? — зрештою запитав Боб.

— Є. І не одна.

— Наприклад.

— Ми можемо надати прихисток і дітям, і Марії в одній зі своїх громад, до яких органам опіки віднедавна зась.

— Сумніваюся, що Марія погодиться залишити ферму, — похитав головою Аян.

— Як варіант, можна зробити громаду на її території.

Боб гмикнув:

— Хочете отримати ферму, скориставшись її складним становищем?

— Мені не потрібне її майно. Їй треба лише заявити про свою належність до нашої церкви і намір виховувати дітей згідно з приписами нашої віри, а також прийняти на проживання кількох вірян, які б допомагали їй по господарству.

— І що? Це завадить органам опіки забрати дітей? — запитав Аян.

— Завадить. Ви, мабуть, не знаєте, але кілька представників у Раді Корпорацій є вірянами нашої церкви, — сказав Любомир, стримано посміхнувшись, — і минулого року Рада проголосувала особливий статус громад церкви «Семи див».

— І що означає цей статус?

— Автономію.

— Що саме вона передбачає?

Любомир зібрався було відповісти, але двері до зали відчинилися і в них з’явилася невисока молода дівчина з небесно-блакитними очима в довгій вільній сірій сукні, з русявими косами, викладеними наперед поверх масивного червоного медальйона. Вона підійшла до столу, вклонилася, привіталася.

Любомир усміхнувся їй.

— Як добре, що ти знайшла час приєднатися до нас. Це моя онука, Ярослава, — оголосив він всім присутнім і представив їй своїх гостей: — Капітана ти вже знаєш, а це його друзі з Дельти: Боб, Аян і Тео.

Боб кивнув, Аян підвівся на стільці й також кивнув. Тео на якусь мить закляк, потім підвівся, кивнув і знову завмер, оскільки вона підійшла до стільця поруч із ним, щоб сісти. Автоматично він відсунув стілець, щоб допомогти, і напоровся на її суворий погляд.

— Навіщо це? — запитала вона.

— В моїх краях чоловіки завжди допомагають жінкам сісти: відсовують і підсовують стільчики, — пролепетав Тео, від чого Ярослава звела брови, і додав: — Така традиція.

— Такі старомодні традиції ще десь існують? Мені здавалося, що вони остаточно зникли років п’ятдесят тому, коли офіційно узаконили рівність статей.

— Існують, — буркнув Тео і сів на місце.

— Існують, ще й як. До того ж не всі тоді хотіли рівноправ’я, — несподівано підтримав його Боб і отримав у відповідь її холодний погляд.

— Ви праві, не всі. Все залежало від регіону. Особисто я не вбачаю нічого образливого в елементарних знаках уваги. Не треба бути такою категоричною з нашими гостями, Ярославо, — згладив ситуацію Любомир.

— Я не звикла до таких архаїзмів. Своєю появою я перервала вашу розмову? — усміхнулася Ярослава, обвівши всіх присутніх поглядом. — Прошу, продовжуйте. На чому ви зупинилися?

— Я перерахував, що наша церква може зробити, щоб допомогти не віддати вихованців сиротинця Раді, а саме сховати їх в одній із наших громад або створити громаду на фермі, де вони живуть. Поки що це все.

— Ти правий, поки що, але я щойно дізналася, що цього кварталу Рада Корпорацій засідатиме в Східній Брамі, — сказала Ярослава, наповнюючи свою тарілку стравами.

— Знову там? — здивувався Любомир.

— Так, і це нам на руку, адже саме в Східній брамі у нас найбільше друзів. Якщо будуть прийняті поправки, то ми зможемо запропонувати пані Марії ще кілька варіантів допомоги.

— Що за поправки? — запитав Аян, розглядаючи Ярославу. Виглядала вона років на двадцять, не більше, але поводилася дуже самовпевнено й зверхньо для свого віку.

— Їх багато, але найголовніші — це зняти обмеження з нашої церкви у сфері фінансових операцій і дозвіл замінити чіпування на носіння браслетів, оскільки чіп, як сторонній предмет, оскверняє тіло вірянина.

— Ця правка мені подобається. Браслети набагато зручніші у використанні, з якого боку не глянь, — кивнув Боб і також почав наповнювати свою тарілку різними стравами.

— Тут мова не про використання, а про те, що людей позбавили можливості обирати. Чіп став свого роду договором між людиною і Радою: Рада надає допомогу — людина виконує свої обов’язки. Без варіантів.

— Але навіть коли Рада відверто ігнорує свою частину зобов’язань, людина все одно змушена жити з чіпом, як от, наприклад, більшість жителів Долини, — додав Боб.

— Я говорила про інше, але ваша теза також справедлива, — погодилася Ярослава. — Нарешті у нашому світі, де технології пронизують мало не кожен аспект життя, чіпування людей стає дискусійною темою, а не догмою. Свого часу національні уряди, а потім і Рада Корпорацій рекламували його, як крок до зручності та безпеки. Чіпування дозволяє забезпечити миттєвий доступ до медичної інформації, зручну ідентифікацію та автоматизовану інтеграцію з технологічним середовищем, але водночас є порушенням приватності. Адже з ним стає відомим кожен крок людини: де вона, що робить — і часто ця інформація використовується проти неї.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 63 64 65 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Екстремофіл, Алан Кервін», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Екстремофіл, Алан Кервін» жанру - 💛 Наукова фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Екстремофіл, Алан Кервін"