Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Майстер реліквій 📚 - Українською

Читати книгу - "Майстер реліквій"

259
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Майстер реліквій" автора Крістофер Баклі. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 84
Перейти на сторінку:
Скажи йому, якщо треба ще, хай сам несе.

З'явився Дюрер.

— Нарешті! Чому так довго? Ти зупинявся по дорозі полапати якусь дівку?

— Не чіпай мене, художнику, — сказав Конрад, — бо малюватимеш власною кров'ю.

Дюрер прибрав тканину з цебра.

— Я так і знав! Майже зсілася. Ну, швидше, чоловіче. Занось, занось!..

— Давай я, — сказав Дісмас, щоб Конрад часом не виконав погрозу щодо пролиття крові Дюрера.

Наткер і Анкс уже крехтіли у дверях, кожен тримав по два великих відра води, хлюпаючи на підлогу. Вони поставили їх і оперлись на стіну, важко дихаючи роззявленими ротами.

— Дідько лисий, — сказав Наткер. — Усе. Досить з мене.

— Вас послухаєш, — сказав Дюрер, — то можна подумати, що ви ніколи як слід не працювали цілий день.

— Це, по-твоєму, зветься «добре працювати»? — спитав Конрад.

Відчуваючи зародження бунту, Дісмас пішов у кімнату і повернувся із золотим дукатом. Він кинув його Конраду.

— Іди, віднови запаси своєї мікстури.

Дюрер наказав:

— Дай мені брудний рушник.

Ландскнехт подав. Дюрер кинув рушник, з якого майже стікав піт, на вугол столу.

— Добре, починаємо.

Він зник у кухні.

— Навіщо йому наш піт? — спитав Конрад Дісмаса.

Дісмас знизав плечима.

— Митець. Ідіть, хлопці, поки він не винайшов для вас нову роботу. Побачимось.

— Може, ти нас і побачиш. Але ми тебе — навряд чи. Бо ми нап'ємося.

Дісмас і Магда рушили за Дюрером у кухню.

Дюрер поклав рушник, просяклий потом, у прес для фруктів і почав закручувати гвинт. Піт ландскнехтів стікав із жолобка у маленьку миску. Дісмас скривився.

Дюрер і Магда тим часом обговорювали стан цебра з кров'ю.

Дюрер невдоволено мовив:

— Дивись, вона вже загустіла! Ці ландскнехти ні на що не здатні.

Він налив трохи крові у миску.

— Синю пляшечку, — наказав він Магді.

Магда подала.

Дюрер відкрив її і налив трохи жовтуватої тягучої рідини у миску.

— Мішай. Легенько.

— Що це? — спитав Дісмас.

— Зміїна отрута. Коштує два дукати. Але нема нічого кращого за неї.

— Парацельс казав про п'явок. Їхня слина також ефективна.

— Ефективна для чого? — спитав Дісмас.

— Для того, щоб кров не зсідалася, — відповіла Магда.

Дісмас сіпнувся.

— Кров, зміїна отрута, — промурмотів він. — Піт ландскнехтів. Що ще? Сльози єдинорога? Печінка ворона? Якщо хтось зайде, нас арештують як чаклунів та спалять. І будуть праві.

Дюрер доручив Дісмасу чорну роботу — підтримувати вогонь у печі і слідкувати, щоб вода в горщиках постійно кипіла. Після чого вони з Магдою зайнялися своєю справою. Дісмас спостерігав. Художник і дівчина розмовляли якоюсь дивною мовою, яку він майже не розумів. Але на тлі огидності всієї справи, то було досить природно.

На одному з кухонних столів стояв кошик з яйцями. Магда розбивала їх і відокремлювала жовтки в миску. Потім збивала, додаючи краплі з іншої пляшечки.

— Якщо це сніданок, — сказав Дісмас, — я не буду, щось немає апетиту.

Дюрер буркнув:

— Що ти розумієш у мистецтві!

— Якщо це мистецтво, я й не хочу розуміти.

— Це називається «темпера».

Дюрер додав трохи поту ландскнехтів до крові у мисці, тоді інших рідин із різних пляшечок. Потім зняв з себе одяг. Увесь.

— Нарсе, — нагадав Дісмас, — трохи пристойності, хоча б заради Магди.

— Готова? — спитав Дюрер у дівчини, не звертаючи на нього уваги.

Вона кивнула і дала йому широкий пензель із короткою жорсткою щетиною і миску з яєчною мішаниною.

Дюрер став біля дзеркала.

— Я так і знав, — сказав Дісмас. — Автопортрет.

Дюрер занурив пензель в яєчні жовтки і почав

працювати. Спочатку чоло — трохи торкнувся там і тут. Тоді ще більш товстим пензлем він провів по правому боку грудей, під огруддям. Потім торкнувся плесен і підошов.

— Клістир, — сказав він Магді.

Магда вмочила клістир у миску з кров'ю і наповнила його.

Дюрер став у мідний чан архідиякона перед дзеркалом. Узяв у Магди клістир і, починаючи з чола, вичавив на помазані жовтками місця дозовані порції крові. Кров миттю прилипла до шкіри.

Потім він вичавив смужку на грудях. Міняючи руки, зробив так само на плеснах і ступнях.

Покінчивши з цим, він оглянув себе у дзеркалі. Це було неймовірно: зараз Дюрер вражаюче нагадував Христа з його п'ятьма ранами.

— Розпорскувач, — скомандував Дюрер Магді.

Як добре, що жінки користуються парфумами!

Магда наповнила розпорскувач з іншої миски, де був піт ландскнехтів і трохи крові.

— Давай, — сказав Дюрер і міцно заплющив очі.

Магда оббризкала його тіло повністю, з голови до п'ят, укривши шкіру рудою маслянистою плівкою.

Дюрер розплющив очі і обдивився себе у дзеркалі.

— Більше на обличчя. І на бороду, — наказав він.

Нарешті задоволений, він указав на стіл.

Магда принесла дві монети.

— Сестерції,— сказав Дюрер. — Йосип Ариматейський був славний хлопець, але використовувати для цього ауреус чи солід[32] було б марнотратством.

— Де ти їх узяв? — спитав Дісмас.

— У Базелі. Припини патякати і допоможи Магді.

Він вийшов з чану і рушив до столу. Ліг на полотнище спиною. Поклав монети собі на очі і схрестив руки на паху.

— Покладіть тканину на мене, але не натягайте, хай впаде сама. Перевірте, чи повністю вона вкрила мене аж до пальців ніг.

Магда і Дісмас взялися кожен за свій вугол полотнища і разом підняли його з підлоги. Потім накрили Дюрера. Тканина лягла і прилипла до вогкого тіла.

— Що тепер? — спитав Дісмас. — Чекати три дні, доки ти повстанеш з мертвих?

— Дісмасе, — дорікнула Магда, — трохи поваги!

Дюрер бухтів з-під плащаниці:

— Слідкуйте, щоб горщики кипіли. Кімната має бути наповнена парою!

Він лежав нерухомо майже три години. Полотно просякло вологою, обгорнувши тіло. Показалася «кров із ран». Проявилося обличчя: чоло, очі, борода, ніс. Дісмас і Магда весь цей час мовчали.

Нарешті, Дюрер сказав:

— Ну?

— Що? — спитала Магда.

— Годі вже. Здеріть це з мене. Повільно.

Коли це зробили, Дюрер насилу встав зі столу.

— Боже, я весь закляк, — мовив він.

Ретельно обдивився свою роботу і сказав Магді:

— Тепер спина.

Магда збила нову порцію жовтків поки Дюрер був зайнятий приготуванням мішанини з крові, зміїної отрути і поту ландскнехтів. Дісмаса нудило від цих ароматів і випаровувань. Десь із годину Магда відтворювала сліди бичувань на його спині — там, де важкий батіг порвав шкіру й плоть. Як людина могла вижити після такого? Десь наприкінці вона раптом сіла і розридалася, але швидко взяла себе в руки.

Коли з цим було покінчено, Дюрер зробив те саме з підошвами, рясно намазавши їх кров'ю. Магда облила його з клістира, тоді з розпорскувача. Удвох вони допомогли Дюреру знову лягти на полотнище.

Дісмас топив піч. Дюрер лежав настільки нерухомо, що мимоволі хотілося почати молитися

1 ... 63 64 65 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майстер реліквій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Майстер реліквій"