Читати книгу - "Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький"

- Якщо коротко: їж, щоб стати сильнішим. Бажано розумних, - на цих словах дівчина залилася сміхом, побачивши, як у мене засмикалося вухо.

Коли я запитав про її вік, отримав кинуту колоду в груди і намагався більше не порушувати це питання.

Три наступні дні провів у медитації. За словами Ноель, я досі як сліпе кошеня у відчуттях до світу. Хоча моє тіло дозволяло набагато більше. Усе-таки, світ магії - це не просто енергія і заклинання. Це цілий вимір, що має свої закони та структуру. І для початку потрібно хоча б їх бачити.

На третій день з'явилося розуміння, про що йшлося. Сидячи з напівзакритими очима, я бачив, як навколо розливалася енергія у вигляді сірого туману. Усе містило в собі цю силу. Але в магічних тварюк, як і в живих - цієї сили було більше. Один із законів цього світу - переможець забирав частину енергії собі. Пригадувалася та стара непідтверджена теорія, яка здавалася міфом. Свідком подібного явища я став, коли дівчина одним ударом убила гігантську змію. Більша частина розсіялася у світ, проте маленька сіра хмара втягнулася в Ноель.

Цікаво, це виходить і є ігрова складова, про яку говорив Мстислав? Щоб це підтвердити, потрібно вийти на полювання самому, про що я і попросив Ноель.

Наступного дня ми полювали. Дівчина ніби знала, де знаходиться здобич для мене. Хоча вимоги я поставив непрості: звір мав бути магічним, але під силу мені. Ту ж змію, я б не зміг легко прикінчити. Такий монстр, реакцією і силою перевершував мене, а луска чудово захищала від магії.

Ніколи б не подумав, що повернуся до боліт, проте шлях лежав саме туди. Пройшовши через чагарник, який ніби відгороджував нормальний ліс від болотної місцевості, Ноель зупинила мене піднятою рукою. А потім вказала на силует, що ворушиться недалеко. Придивившись побачив дивну істоту, ніби риба, та з гуманоїдними кінцівками. Горбате тіло, з жаб'ячими перетинками на лапах, вирячені очі, зубаста паща і два-три ряди виростів на спині. Гидкі хлопці...

- Мурлоки, - скривившись, повідала Ноель. - Біженці з океану. Дуже здивувалася, коли їх тут зустріла. Агресивні й плідні, але досить слабкі. Впораєшся?

- Якісь здібності в них є? Магія?

- Ні, тільки у воду за ними не сунься.

Я кивнув та пригнувшись побіг до мурлока. Той копався в моху, повернувшись до мене боком і не звертав на навколишнє жодної уваги. Я так думав. Та варто було мені наблизитися на відстань достатню для кидка списа, як істота здригнулася і повернула морду до мене. А потім із незрозумілим бульком кинулася в мою сторону із затиснутим у руках ножом.

Для проби кинув стрілу темряви, але мурлок різко відстрибнув убік, продовжуючи скорочувати відстань. Ну раз так... встав стійкіше, виставивши вперед клинок. Із захисту в мене були тільки кольчужні рукави і броня, сподіваюся, це збереже тіло. Тварюка підпірнула під мене, прагнучи атакувати по нозі. Крок уперед і меч б'є по руці, що тримає ніж. Майже одразу стусан у морду риби, відкидаючи її подалі. І стріла темряви, щоб добити.

У мене влетів дивний сірий туман, проте обдумати це не встиг, поруч завирувала вода. На сушу повискакували одразу десяток мурлоків. Більшість тримали ножі, але двоє мали при собі списи. І один із них став замахуватися для кидка. Дідько! Недовго думаючи, кинувся назад на сушу. З такою кількістю, я точно не впораюся, потрібно вибиратися на більш зручну позицію. І де носить Ноель?! Швидкий погляд на всі боки дав зрозуміти, що дівчина просто випарувалася.

У плече боляче щось вдарило, збиваючи з ритму, та я, не зупиняючись, побіг до лісу, петляючи як заєць. Мене наганяли мурлоки. Поруч встромився ще один спис, значить це все? Різко загальмувавши біля кущів, обернувся. Так і є. Десяток тварюк і двоє з них беззбройні. Одна рибка поспішає за списом, що валяється, а решта брали мене в кільце. Ну вже ні, не візьмете!

Кинувшись убік, на ходу кинув стрілу темряви в найближчого, той очікувано відстрибнув, проте одразу ж упав від удару клинка. Його сусід накинувся на мене, але я буквально вбив його сталевим кулаком у землю, відчуваючи, як мнеться череп.

Ще один ривок убік, намагаючись розірвати дистанцію і вибудовуючи мурлоків у лінію. І ще одна стріла темряви, та цього разу риболюд не встиг відхилитися, померши на місці. Семеро. Стрибок уперед, колючий випад і мурлок забулькав, намагаючись зупинити кров із шиї. Тварюку, що стрибнула слідом, ловлю на щит темряви, відразу ж перерубуючи навпіл мечем. П'ятеро.

Великий стрибок назад, балансуючи хвостом і підпустивши ворогів ближче, ще один випад. Але тепер не колючий, а з низьким горизонтальним замахом. Двійка мурлоків, які не встигли відреагувати, позбавляються кінцівок. Не зупиняючись, перекочуюся в бік і б'ю у два боки одразу: хвостом по тому, що позаду, а мечем, по тому, що спереду. Третій мурлок встиг увіткнути в моє плече ніж, та чи то сил замало, чи то ніж тупий, броню він не пробив. Відштовхнувшись ногою, роблю оберт навколо, виставляючи вперед клинок. На землю впали два трупи. З живих залишилися тільки підранки. Швидко добивши їх, прислухався: тихо, навіть жаби не квакають.

І нарешті зміг подивитися всередину себе. Ось воно! Система в цьому! Кожна смерть мурлока робила мене сильнішим, наближаючи до чогось. Але ось до чого я ще не міг зрозуміти. Вікно характеристик змінилося тільки в коментарі до обсягу мани: трохи ростеш.

- Фу-у-у-у, - Ноель з'явилася раптово і затискала рукою ніс. - Ти хоч би якось акуратніше, а то повністю замазався в їхніх кишках.