Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

— Нарешті ми вас знайшли, — гучно вигукнув Кірін, намагаючись перекричати музику, що лунала з великої сцени в центрі площі. Його голос, як завжди, наповнений енергією, вирізнявся серед шуму натовпу. — Ми ж домовлялися зустрітися біля фонтану.

— Пробач, я зовсім про це забув, — чесно зізнався я, простягаючи руку братові.

— Кірін, будь хоч трішечки ввічливішим, — втрутилася Ясмін, яка підійшла трохи ззаду і за звичкою закотила очі. Її легка усмішка пом’якшила слова, утім тон все ж залишився напівжартівливим, напівсерйозним. — Привіт, Вікторіє, і привіт, Камілло.

Поки дівчата тепло обіймалися, обмінюючись привітаннями, я не зводив очей із Кіріна. Його погляд, трохи насмішкуватий, трохи серйозний, ніби читав усі мої думки. Я ледь помітно хитнув головою в бік Ясмін, піднявши брови, намагаючись зрозуміти, чому вони прийшли разом. Але у відповідь отримав лише характерний жест: Кірін похитав головою, а потім закотив очі, мовляв, не зараз.

— А де Ніно і Кармен? — спробував я змінити тему, поки у голові все ще крутилися здогадки.

— Кармен запізнюється через роботу, — швидко відповіла Ясмін, відкидаючи пасмо волосся за вухо. Її обличчя виражало легку втому, але усмішка все ще залишалася на місці. — Весілля ніколи не чекають.

— Але я вже тут! — пролунало голосно й радісно поруч. Ми всі повернулися на знайомий голос Кармен. Вона поспішала до нас, тримаючи маленьку сумочку і виглядаючи так, ніби тільки що зійшла зі сцени: яскрава, впевнена, трохи втомлена, як завжди елегантна. — Я закінчила раніше, ніж очікувала. Привіт, усім!

— Забула сказати, що завдяки мені, — з нахабною усмішкою втрутився Ніно, який з'явився поруч з Кармен. Він був у своєму класичному образі — трохи занадто впевнений у собі, проте завжди дружній і теплий.

Ніно потиснув руки мені та Кіріну, тихо додаючи:

— Ну, як завжди, я врятував ситуацію. Шеф-кухарі мене просто обожнюють.

— Та-ак, один ти в нас тут чарівник, — саркастично протягнула Кармен, але її сміх зрадив її справжні емоції. — Якби не ти і твої «зв’язки», я б, напевно, тут з’явилася аж після опівночі.

— Що я казав? Зв'язки вирішують усе, — гордо заявив Ніно, підморгнувши мені, і я не зміг стримати усмішки.

— Добре, раз усі вже тут, — втрутився я, бажаючи повернути розмову до спокійного річище. — Що далі? Розходимося по ярмарку чи прямуємо одразу до сцени?

— Спочатку сцена, — впевнено заявив Кірін, схрестивши руки на грудях. — Я чув, що зараз має виступати якийсь дуже крутий гурт.

— Хтось відомий? — запитала Вікторія, зацікавлено піднявши брови. Її голос звучав легко, проте я помітив, як вона трішки притулилася до мене.

— Місцевий талант, утім кажуть, що рівень топовий, — відповів Ніно, і ми всі одразу ж вирушили ближче до центру площі.

У повітрі витав аромат свіжоспечених корнетто, солодкої вати та літніх квітів. Музика ставала дедалі голоснішою, і я помітив, як у Вікторії загорілися очі. Здається, цей вечір їй справді подобався. І, якщо чесно, мені це дуже тішило.