Читати книгу - "Врятуй себе, Mary Uanni"

Укая злякано закричала і побігла, її магія зникла, вона була безсила.

А Сояна… Сояна встала на коліна біля тіла Кайро.

— Пробач…

Її тіло почало світитися зсередини згоряти. В останню мить вона ще раз поцілувала його в холодне чоло.

І світло зникло.

Залишилась тільки порожня, чорна пляма на кам’яній площі.

І дощ. Він лився, наче небо ридало замість усіх.

Посеред площі, серед руїн, тиші й крові, сиділи двоє.

Імлір — обіймаючи Трояш, яка схилилась над тілами. Вони нічого не казали. Їхні серця були порожні. Сім’я, що мала пережити все — згасла. Трояш витерла з обличчя дощ, але замість сліз — лише безнадія.

— Ми залишились самі… — прошепотіла вона.

Імлір не відповів. Він тримав її, але сам був зламаний. Світ навколо більше не мав значення.

І це був кінець.

Кінець великої історії.
Кінець сили.
Кінець кохання.
Кінець…

…і тільки дощ пам’ятав їхні імена.