Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Але Юнту чекало велике розчарування. Всі гроші були на картках Роана. А картки в нього з собою. Машину він залишив в свого друга. Роан навіть сам того не знав, як розумно поступив тоді. Крім того, ноутбук був теж з ним. А всі записи він зберігав на роботі. Звичайно, вона може піти і до нього на роботу і там все зробити, що рекомендувала їй «подруга». Але це вже буде пахнути криміналом. Тому краще від цього відмовитися, як би їй цього не хотілося.

Юнта почала шукати але не могла знайти ніяких документів. Вони наче зникли. Тепер вона згадала, що Роан відвіз їх в село до свого брата Георгія. Але туди сунути свій ніс вона не посміє. Гера був чоловіком порядним але строгим і Юнту терпіти не міг, від слова зовсім.

Але чому так? Ну та тому, що його дружина Олеся була повною протилежністю цій самій Юнті. Так, вона була звичайна проста, сільська дівчина. Так, у неї не було багатих батьків. Але в неї була чиста душа. І їм завжди всього було вдосталь.

Зараз у них з дружиною троє дітей. Хотіли ще. Ну але природа внесла свої корективи. Та вони за все вдячні долі. Гера пішов працювати сільським вчителем, бо тут давали житло. Тай дружина працювала тут, в цій же самій школі вчителькою. А тепер стала заступником директора. Живуть добре, мирно.

Роан не один раз тайком допомагав братові грошима. Але так, щоб Юнта не знала. Інакше вдома починався скандал. Як то так, їхні гроші пиляти! Їх гроші! Хоча, що означає їхні? Це гроші з його гонорарів. А зарплату він чесно ніс додому. Що ще треба! Але це до уваги не бралося.

«Так ось хто напоумив його на таке! – подумала Юнта. – Не інакше як той проклятий браток! Сам заліз в глухе село аби не працювати. Ще й жінку зробив одурив і засунув в баняки і болото. А ще й кричить, що я за така дружина, що Роан мусить таємно до нього, до свого рідного брата, їздити! От наглота! От паскуда! Посмів на моє добро оком кинути! Ну нічого! Він ще своє отримає!»