Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Таврований 📚 - Українською

Читати книгу - "Таврований"

256
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таврований" автора Нік Ремені. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 132
Перейти на сторінку:
він будував за військовою наукою, коли стосувалося його, не приймав до уваги. Він мотався по передовій, під кулями. 11

Загарбники міцно прив’язалися до з’єднання. Вони йшли по його п’ятах. І напевно збиралися любою ціною покінчити з партизанами. За розвідданими їх переслідували 105-я угорська дивізія, 200-я угорська бригада, кілька рот німецької жандармерії і місцева поліція. В останній раз притиснули, коли з’єднання перебувало в Дубовичах. Всі забули про двадцять четверту річницю створення Червоної Армії. А кадровий військовий Руднєв згадав.

— Давайте проведемо військовий парад загонів нашого з’єднання, — запропонував Ковпаку і Базимі.

— Банкет під час чуми. Німці нас обклали з усіх боків, а ми парад, — засумнівався у намірах комісара Григорій Якович. — Нам треба думати, як ноги винести звідси.

— Один день не змінить обстановку, — відповів Руднєв. — Але політичне значення параду не можна недооцінювати.

Він встав, поправив ремінь з портупеєю. Комірець гімнастерки. На його щоках виступив рум’янець. Очі засяяли. Комісар чекав рішення Ковпака.

— Нехай буде гречка, — сказав своє вагоме слово той. — Собирайте командирів і комісарів…

Центральну площу в Дубовичах очистили від снігу. Сколотили і встановили трибуну. Обтягнули її червоним кумачем. Написали гасла: «Слава нашій рідній героїчній Червоній Армії, що розгромила фашистських загарбників під Москвою!», «Смерть фашистським окупантам!».

Незважаючи на тридцятиградусний мороз, площу заповнили місцеві жителі ще з ранку. Ковпак, Руднєв і Базима приймали парад, привітали особовий склад з’єднання з річницею Робітничо-Селянської Червоної Армії. Задум комісара вдався. Свято мало широкий резонанс не тільки у місцевих, а й у стані ворога, якому донесли про побачене. Противник не наважився відразу нападати на партизанів. Підтягував сили.

З’єднання виграло час. Поповнило запаси зброєю і боєприпасами. «Трійка» вирішила дати бій у селі Веселому. Командування вважало, що тільки вигідна позиція допоможе з’єднанню розбити в багато разів переважаючого противника.

Пішли на село Веселе. Воно розкинулося в лощині. З північного боку поруч ліс і болото. У разі ускладнення можна вийти з бою. Семен Васильович знав це село не тільки по партизанським походам. Зовсім поруч знаходилася його мала батьківщина — село Моісеївка. Ще в дитинстві йому доводилося часто бувати у Веселому. А вдома, як відомо, і стіни допомагають.

Коли розташувалися в дерев’яному будинку з залізним дахом, Радик почав вмовляти батька, щоб відпустив його до мами і брата. Семен Васильович теж скучив за сім'єю. Останнім часом вона почала йому снитися. Він думав, як би чого не сталося, у що б то не стало треба провідати Ньому і Юрика.

Але сьогодні у нього ні хвилини вільного часу. З урахуванням місцевості і конкретних умов у штабі ретельно розробляли операцію. Противник наступає на п’яти.

Семен Васильович підійшов до Радика:

— Давай зробимо так. Після бою відразу провідаємо рідних. Я тобі обіцяю.

Радик вийшов з дому до своїх друзів, а «трійка» взялася за звичні справи. Балуючись чайком, обговорювала стратегію і тактику майбутнього бою з переважаючим противником.

— Не подобається мені тут, — розмірковував вголос Базима, гріючись гарячим чаєм. — Лощина. Краще бити ворога з висотки. Чи не помилився ти, Семен, у виборі?!

— Ні. При грамотному розташуванні ми опинимося в природних окопах. Зате яке рівне поле. Ворог перед нами буде, немов на долоні. Додайте до цього глибокий сніг.

— Будемо знищувати німців з близької відстані, — погодився з комісаром командир.

Підтримав Руднєва і присутній в приміщенні Коренєв. Він зняв шапку. Погладжував рукою розкішну бороду і повторював:

— Зручні позиції.

Після опрацювання операції зібрали командирів і політруків підрозділів. Виступив Руднєв. Він пояснив, чому вибрали Веселе. Воно знаходиться в лощині. Партизани будуть захищені від вогню наступаючого противника, можуть підпускати його на близьку відстань. Тобто застосовувати улюблену партизанами тактику ближнього бою. Це дуже важливо з урахуванням того, що не вистачало патронів і зброї.

Семен Васильович проводив незмінний курс, що найголовніша цінність в загоні, — боєць. Він завжди думав, як уберегти кожного від ворожої кулі. Ось і цього разу сказав:

— Партизани, які мають автомати та кулемети, відіб’ють будь-яку атаку противника, не виходячи з укриття. Нам не треба показного геройства. В контратаки не висовуватися. Це самогубство. Нехай ворог атакує нас на відкритій місцевості. А ми його будемо розстрілювати прицільним вогнем.

Командування вирішило оборонятися в самому селі. Це викликало невдоволення селян. Але про те, щоб будувати оборону за селом, не могло бути й мови. Хати з усіх боків занесло снігом. Для оборонних пунктів обладнали колгоспні будови. На горищах встановили кулемети. В заметах влаштували траншеї і ходи сполучення.

Загони і оперативні групи розташували в такому порядку: східну частину і Хутір Травневий до самого лісу зайняв Путивльський загін, західну частину — Глухівський, вулицю Лугову — Шалигинський. В лісі силами Конотопського загону влаштували засідку.

Командувати правим флангом доручили Базимі, в центрі села перебували Руднєв і Панін, Ковпак здійснював загальне керівництво.

Бій почався вранці і тривав до вечора. Залишивши на полі бою з півтисячі вбитих і поранених, карателі відступили…

Ще раніше задумали, що Григорій Якович на своїй ділянці повинен ввести наступаючих у пастку, в своєрідний маленький котел. Відступити і вдарити по ворогу з флангів. Випробуваний партизанами маневр. Але коли проти тебе воює в кілька разів сильніший противник, зробити це не так просто.

Відповідно з розробками штабу Григорій Якович розосередив бійців по флангах, послабивши центральну частину. Уже це, незважаючи на неодноразові роз’яснення, викликало негативну реакцію у пересічних партизан.

— Вороги попруть, як ми їх зупинимо? — Питали Базиму.

— Спокій і витримка, — заспокоював їх начальник штабу.

Невдоволені бійці займали позиції по флангах. Вороги, вважаючи, що знайшли слабку ділянка в обороні ворога, пішли в наступ.

1 ... 63 64 65 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таврований», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таврований"