В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
та Відні, у 1921–1924 — редактор студентського журналу “Поступ”, з 1922 — ініціятор і довголітній редактор наукового видання “Записки Чину Святого Василія Великого”, співредактор газети “Нива” та журналу “Богословія”, з 1928 — професор богослов’я у Богословській академії у Львові, член-засновник УБНТ (1923), дійсний член НТШ (1930). З 1940 р. жив у Німеччині, де провадив наукову працю в бенедиктинських монастирях. У 1949 р. виїхав до Риму, де й помер 12 жовтня 1951 р. Автор багатьох наукових праць з історії ЧСВВ (про Йосафата Кунцевича тощо). Про нього див.: І. Борщак. Про згаслих. О. Іван Йосафат Скрутень // Україна 6 (Париж 1951) 473–475; Уляна Кришталович. Листи Івана Йосафата Скрутеня до Романа Луканя // Україна модерна 1 (1996) 172–185. ">[323] зачав ходити і покрийому[324] приготовляти свої “Записки”. Все-таки, то мене не знеохочувало. Щоби дати час переговоритися цілій справі, я пішов до студитів на Петра Скарги на реколекції, а були тоді різдвяні вакації і отець Галущинський відпустив питомців домів.
Після реколекцій я предложив Митрополитові склад ректорату, а саме: на віце-ректора предложив о. Лабу, що був сотрудником у Святому Юрі[325], духовником став о. Рудь[326], якого спровадив вже передше о. Бачинський за ініціятивою о. Ковальського[327]. Він був русофілом, але в семінарії притих. На префекта економії піддав сам Митрополит о. Малиновського[328]. Другим префектом, дисципліни, був отець-доктор Василь Василик. Отець-канцлер Яцковський[329] і о. Бобикевич[330] передали мені урядово, в імені Митрополита, Духовну семінарію. Отцю Галущинському було це незвичайно прикро, і я старався,
