Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Російські казки 📚 - Українською

Читати книгу - "Російські казки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Російські казки" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65
Перейти на сторінку:

Заїхав пан з кучером у двір. Кучер коней повів, а пан до хати пішов. На панові величезний вовчий кожух. Зайшов до хати, Богові помолився, господарям поклонився:

— Будьте здорові, господарю з господинею!

— Ласкаво просимо, пане!

Сів пан на лаву. Вівця вовчий кожух угледіла і дивиться на пана; сама дивиться, а ногою туп — і раз, і двічі, і тричі. Пан каже:

— А що, чоловіче, вівця ногою тупає?

— Вона думає, що ви вовк, вовчий дух чує. Вона в мене вовків ловить; за цю зиму з десяток піймала.

— О, дорого б я за неї дав! Чи не продаси? В дорозі мені якраз згодиться.

— Продам, але дорого.

— Ет, чоловіче, та не дорожче грошей, у пана вистачить.

— Про мене, уважити можна.

— А скільки за неї правиш?

— П’ятсот рублів.

— Зглянься, багато! Візьми три сотеньки.

Ну, чоловік погодився, продав. Пан ніч переночував, на світанні встав і в путь зібрався; господарю три сотеньки віддав і вівцю взяв, посадив у сани і поїхав. Їде. Йдуть назустріч три вовки. Вівця угледіла вовків, так і скаче в санях. Пан каже кучеру:

— Треба пустити: ач, як вона роздрочилася. Враз упіймає.

А вона боїться.

Кучер і каже:

— Заждіть трішечки, пане, вона роздрочиться.

Порівнялися з ними вовки. Пан пустив вівцю; вівця злякалася вовків, у ліс шмигнула, куцим хвостом закрутила. Як вовки за нею майнули, тільки сніг зашелестів, а кучер за нею збирається. Допоки конячок випрягав, навздогін за вівцею скакав, вовки вівцю упіймали і шкуру з неї обідрали, самі в ліс накивали.

Кучер під’їхав — вівця на боку конає, а її шкура зідрана остигає. Повернувся до пана. Пан його питає:

— Чи не бачив чого?

— Ай, пане, добра вівця! Уся надірвалась, а вовкам не піддалась.

Чоловік три сотеньки отримав, сидить тепер, панові казочки розказує, а три сотеньки в кишені лежать.

Примітки
1

Чорнушка — трав’яниста рослина, насіння якої використовують як прянощі у випіканні хліба. — Прим. пер. (тут і далі).

(обратно) 2

Бердо — одна з основних частин ткацького верстата; гребінь, через який пропускають нитки основи.

(обратно) 3

Дроги — віз.

(обратно) 4

Соха — плуг для орання землі.

(обратно) 5

Шворінь — стрижень, що слугує вертикальною віссю передка у візку.

(обратно) 6

Прядиво — волокна зі стебел конопель, які добувають тривалим вимочуванням (до двох років) конопляної маси у проточній воді. Волокна конопель відзначаються особливою міцністю.

(обратно) 7

Сажень — давня східнослов’янська міра довжини, що дорівнювала трьом аршинам (2,13 м).

(обратно) 8

Ширинка — коротке полотнище тканини на всю ширину; хустка, рушник, скатерть (зазвичай із вишивкою).

(обратно) 9

Проскура — у православному культі пшеничний хлібець із крутого тіста, який використовують у релігійних обрядах.

(обратно) 10

Мичка — пучок вичесаного льону, конопель чи вовни, підготовлений до прядіння.

(обратно) 11

Проскурниця — жінка, яка займається випіканням проскур.

(обратно)
Оглавление Балакуха Безногий і безрукий богатирі Біла качечка Василина Прекрасна Вирлоокий Відьма Відьма і Сонцева сестра Горе Горщик Гуси-лебеді Два Морози Диво дивне, чудо небачене Зимівля звірів Іван — селянський син і чудо-юдо Казка про Івана-царевича, жар-птицю і сірого вовка Кіт і лисиця Крихітка-Хіврунька Кришталева гора Летючий корабель Лисиця, заєць і півник Лисичка-сестричка і вовк Лихо однооке Мар’я Морівна Микита Кожум’яка Мудра дружина Півник — золотий гребінець Піди туди — не знаю куди, принеси те — не знаю що Пір’їнка Фініста — ясного сокола
1 ... 64 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Російські казки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Російські казки"