Читати книгу - "Справжня історія Стародавнього часу, Олексій Мустафін"

боявся змов і заколотів, тому сам прагнув постійно стежити за життям підданих і зобов’язував їх самих стежити одного за одним. Страчували не тільки усіх незадоволених, а й тих, хто просто міг їх почути. Освічених людей імператор ненавидів, він закрив приватні школи, спалив майже всі книжки, страчував учених і прихильників вчення Конфуція.

3. Велика Китайська стіна. На північ від Китаю мешкали племена кочовиків — гунів, які час від часу здійснювали грабіжницькі напади на долину Хуанхе. Імператор надіслав проти них величезне військо і відігнав кочовиків далеко у степ. А щоб гуни і надалі не дошкуляли імперії, за кілька років за наказом Цінь Шіхуанді сотні тисяч китайців — не тільки раби й полонені, а й звичайні селяни і вояки — збудували на кордоні величезну стіну. Її загальна довжина становила понад шість тисяч кілометрів, висота сягала від шести до десяти метрів, а завтовшки вона була такою, що на ній могли роз’їхатися колісниці. За кожну сотню метрів височіли башти з бійницями, які водночас були й сигнальними вежами. Щойно ставало відомо про небезпеку, на верхівці башти запалювали багаття, і такі «повідомлення» — від однієї вежі до іншої — швидко передавали на величезні відстані. Велика Китайська стіна захищала країну від нападників не одну тисячу років і, з певними перебудовами, зберіглася донині. Проте для самих китайців вона стала не лише приводом для гордощів — під час будівництва загинуло стільки людей, що її й тепер називають найбільшим цвинтарем на світі.

Велика Китайська стіна (сучасний вигляд)

Цінь Шіхуанді помер від перевтоми під час однієї з мандрівок країною. Але і його смерть завдала підданим чимало клопоту, адже поховали володаря у величезній підземній гробниці, на спорудження якої пішов не один рік. Майстри, які працювали на будівництві, створили точні копії імператорських палаців, гір, гаїв, озер, у яких плавали золоті риби і літали срібні птахи. Разом з імператором були поховані його дружини, слуги, коні, а охороняло спокій володаря «військо» з шести тисяч глиняних вояків.

Теракотове «військо», поховане разом із імператором Цінь Шіхуанді в його усипальниці

4. Імперія Хань. Грандіозні починання Цінь Шіхуанді знесилили Китай. Від голоду і виснаження загинули мільйони людей, а ті, хто залишився в живих, уже не могли сплачувати податки. Скарбниця спорожніла, коней не вистачало навіть найвищим чиновникам, які змушені були їздити на волах. І коли стало зрозуміло, що син Цінь Шіхуанді жорстокіший навіть за батька, доведений до відчаю народ повстав. Імператора і всіх його родичів убили, після чого ватажки повстання почали боротися за владу між собою. Переміг звичайний селянин Лю Бан, який відновив єдність країни і заснував нову імператорську династію — Хань.

Лю Бан. Малюнок XVIII ст.

Володарі з цієї династії врахували помилки попередників. У своїй діяльності вони намагалися бути поміркованими і керуватися настановами Конфуція. Жорстокі закони Цінь Шіхуанді було скасовано. Повернули волю тим, хто змушений був продати себе в рабство, щоб уникнути голодної смерті. Податки зменшили у 20 разів. Правнук Лю Бана — імператор У-ді — створив перший у Китаї вищий навчальний заклад і почав призначати на посади лише тих чиновників, які склали особливі іспити. Впорядкувавши життя всередині держави, він розширив межі своїх володінь на схід і захід, приєднавши Корею і частину Центральної Азії.

Монета, карбована за часів династії Хань

На відміну від династії Цінь, імперія Хань проіснувала понад 400 років. Саме за тих часів китайці усвідомили себе єдиним народом і тому й сьогодні називають себе ханьцями. Однак становище простолюду в новій державі було скрутним. Кількість чиновників зростала. Для їхнього утримання доводилося збільшувати податки. Багатії правдами і неправдами захоплювали кращі землі. А позбавлені своїх ділянок селяни не могли прогодувати ані себе, ані свої родини.

Покласти край несправед­ливо­сті вирішив поважний урядовець Ван Ман. Призначений опікуном малолітнього імператора, він усунув його від влади і проголосив володарем самого себе, заснувавши нову династію — Сінь. Усі землі в межах імперії Ван Ман оголосив державною власністю і заборонив їх продавати чи купувати. Нікому більше не дозволяли мати власних рабів, невільники тепер належали тільки державі. Сіллю, вином, залізними виробами торгувати могли лише в державних лавках, отримати позику теж можна було лише від держави. Тих, хто насмілювався виступати проти такого «одержавлення», позбавляли майна, волі, а іноді й життя.

Ван Ман із радниками. Малюнок VII ст.

Проте скарбниця все одно порожніла швидше, аніж наповнювалася. Тож Ван Ману довелося знову збільшити податки. До того ж, позбавлена належного догляду Хуанхе раптом змінила своє русло. Нечувана повінь забрала життя сотень тисяч людей. Китайці побачили в цьому знак божого невдоволення. Ван Ман був змушений привселюдно каятися і скасував більшість зі своїх реформ.

Проте було вже запізно. У країні спалахнуло повстання «червонобрових». Його учасники фарбували собі брови у червоний колір, щоб відрізнятися від вояків імператора. 23 року розлючені повстанці захопили столицю, порубали невдаху-реформатора на шматки, вбили всіх його родичів і навіть викинули з могил кістки пращурів Ван Мана. Династія Сінь припинила своє існування.

Вояк. Теракотова статуетка ханьської доби (Шанхайський музей)

Але імператорські воєначальники зброї не склали. Новим володарем проголосили далекого родича ханьських імператорів, який зійшов на трон під іменем Гуан У-ді. З «червонобровими» розправилися зі звірячою жорстокістю.

Колотнеча дорого стала Китаю. Населення країни скоротилося вп’ятеро. Та зрештою, лад у державі було відновлено. Нова династія китайських володарів дістала назву Другої, або ж Пізньої Хань. Правнук Гуана У-ді здобув вирішальну перемогу і над кочовиками. Деякі з племен, об’єднаних під владою гунів, змушені були вирушити в пошуках кращої долі на захід. Їхні нащадки розселилися на величезній території — від кордонів Китаю до берегів Чорного моря, давши початок численним тюркським народам.

Але доба перемог тривала недовго. 184 року спалахнуло нове селянське повстання, яке мало назву руху «жовтих пов’язок». Очолив заколотників даоський проповідник Чжан Цзюе. Це повстання також придушили. Проте на цей раз воє­начальники-переможці швидко пересварилися між собою, і велика імперія Хань невдовзі розпалася на кілька самостійних держав.

5. Дивовижні винаходи китайців. Попри заколоти, повстання та війни, наука в Китаї за доби