Читати книгу - "Колишній, Ульяна Соболева"

Ніка приїхала додому. Насамперед кинулася до телефону. Зупинилася на півдорозі. Не можна з дому дзвонити мамі і дівчаткам. Одноокий міг і у неї жучків наставити. Тільки з автомата можна. Як же вона скучила за дочками. Сил немає. І ні поїхати, ні провідати. За нею можуть простежити. Потрібно Артему зателефонувати, нехай дізнається, як вони там. Подивилася на фотографії дочок - і серце стислося, заболіло. Сумують, напевно, плачуть. Особливо Аннуся. Вона завжди прив'язана до Ніки. З моменту народження. Катя самостійна, а Аннуся ніжна і вразлива. Начебто сестри, а такі різні.

Ніка поклала квіти, подаровані Володимиром, на стіл і сіла в крісло. Зранку вона його так більше і не бачила. Він поїхав ще до того, як Ніка встала з ліжка. Подзвонив, правда, подякував за чудовий вечір. Про нічні одкровення ні слова. Наче й не було нічого. Утім, Ніка розуміла, що йому неприємно згадувати про свою поразку. Коршунов сказав, що буде відсутнім два дні. Кликав її з собою до столиці, але вона відмовилася. Їй потрібно зібратися з думками. Обміркувати, що саме вона скаже Одноокому.

Раптом Ніка схопилася і притиснула руки до грудей. Коршунов їде на два дні. А що, якщо...

Якщо повернутися ввечері до нього в будинок під приводом, що вона щось забула, і спробувати відкрити сейф?! Її пропустять. Повинні пропустити. Адже сьогодні Володимир ясно дав зрозуміти, що для нього Ніка дорога гостя.

Адреналін тут же хвилею вдарив в голову. Адже це шанс. Такого більше ніколи не трапиться. Бути самій у будинку Коршунова. Якщо їй вдасться відкрити чортів сейф, вона може послати їх всіх до такої-то матері. Більше не потрібні зустрічі з Володимиром, більше не потрібно розпихати жучки, не потрібно бояться Одноокого. Вона просто втече, а той не посміє її затримувати, якщо так сильно мріє отримати код. А що, якщо його будуть переслідувати? Якщо Коршунов несподівано повернеться?

«Я повинна ризикнути. У мене просто більше такого шансу не буде. Рано чи пізно мені доведеться переспати з Коршуновим, зображуючи насолоду. Гидота. Тьху! Ніколи мені ще не було так гидко. Якщо дістану код сьогодні - забуду, як він виглядає. Тоді буде з чим йти до Одноокого».

Її очі заблищали, щоки спалахнули від збудження. Вона відчула, як швидко тріпає крильми серце в грудях. Подивилася на портрети дочок.

- Якщо у мене все вийде - ми знову будемо разом і забудемо про цей кошмар. Тільки ви і я. Поїдемо якомога далі.

Ніка відкрила кейс, відданий їй Однооким, і перерахувала гроші.

- На перший час вистачить.

А потім все померкло перед очима – занадто просто все виходить. Занадто. Не вийде у неї нічого. Якщо віддасть код – від неї тут же позбудуться. Потрібно дізнатися код і про все розповісти Андрію.

***

- Ти чому, суча твоя душа, дівок сховав, а мені нічого не сказав?

Генка люто стиснув трубку в руці і розвалився на тапчані. Його біле, в'яле тіло енергійно розтирала масажистка-азіатка, одягнена лише в пов'язку на стегнах. Її маленькі груди гойдалися в такт умілих моторних рухів пальчиків.

- Значить, так. Ще раз щось зробиш у мене за спиною - як собаку пристрелю. Свої не допоможуть, зрозумів? Сучонок, я тобі скільки бабла плачу щоб ти працював, як годиться? І саме зараз ти підкладаєш мені це свиню? Я все місто обшукав. Мені це в таке нервування вилилося - ти не розплатишся.

Масажистка перемістилася до стегон, закритих від набряку жиром, і міцно пом'яла їх маленькими пальчиками. Одноокий скривився від болю, але продовжував говорити по стільниковому.

- Що ти від мене приховуєш, мразь? Чому не сказав, що телицю давно знаєш? Не треба мені бекати, що забув. Я твою продажну душонку, як двічі по два, знаю. Це добре, що вона тобі довіряє. Так навіть краще. Але ще хоч щось приховаєш, поріжу тебе на шнурки. З її дівок очей не спускай. Про все доповідай мені особисто. Що там з її колишнім? Заважати нам не буде? Це добре. Нехай поки свою роботу виконує. Остання доповідь уже є? Чому я не отримав копію? Коли зустріч із Вахою?

Крекчучи, перекинувся на спину і облапав масажистку. Та полила на долоні нагріте масло і почала розтирати його безволосі, білі груди.

- Мені потрібен час. Не годуй мене загадками. Нехай твій агент краще працює. Твою мать. Я за що тобі плачу?! Нахрен мені потрібен федерал, у якого немає інформації?! Значить, так: копію рапорту передаси мені. І тримай вухо гостро. Без мене не рипатися. Гроші передасть тобі Лихий. Сам подзвонить. Як домовлялися.

Масажистка розкрила рушник на стегнах Одноокого і взялася за наймлявішу частину його тіла.

Зненацька він схопив її за волосся і різко нахилив до свого паху.

- Давай, ротом працюй. Руками я і сам умію.

Андрій припаркував автомобіль за кілька дворів від будинку Корецького. Дістав із бардачка шапку, натягнув по самі брови. Перевірив заряд пістолета і вийшов з машини.

Знову написав повідомлення Корецькому, але той не відповів.

- Ну, як кажуть, - якщо Магомет не йде до гори...

Асланов швидким кроком наблизився до будинку Артема. Професійним поглядом окинув вулицю. Помітив стареньку з собачкою. Кілька дітлахів біля гірки. Кинув погляд на вікна п'ятого поверху - темно. Значить, Корецький не вдома. А мав уже повернутися. Як не як, дев'ята вечора. Такі, як він, довго не засиджуються на роботі. Андрій почекав, поки старенька сховається в сусідньому під'їзді, і прослизнув за двері. Швидко вибіг по сходах, абсолютно безшумно. Зупинився біля знайомих дверей і прислухався. Тиша. Тільки радіо працює. Корецький завжди залишав його включеним. Його ще мати з дитинства привчила. Нібито так можна подумати, що в будинку хтось є. Андрій постояв біля дверей. Потім подивився на відкритий люк, що веде на дах. Піднявся по сходах і виліз назовні. Тихо ступаючи по слизьких від льоду поперечинах, підійшов до того місця, де повинна бути квартира Корецького. Якщо у того все ті ж старі звички, то вікно на кухні має бути відкрито. Артем завжди провітрював у будинку, йому здавалося, що на стінах залишається запах тютюну. Утім, провітрюй чи ні, а вся квартира і так завонюється сигаретами, якщо регулярно палити в приміщенні. Хоча звичка пущі  за неволю. Їх улюблене вираження в армії. Саме «звичка», а не «полювання». Андрій, утримуючись ногами й однією рукою за виступ даху, повис на перекладині - він не помилився. Вікно відкрито. Спритно качнувшись на карнизі, Асланов обережно став на слизьке підвіконня, а потім безшумно проник у квартиру.