Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

Побачила його сяючі блакитні очі, його усмішку, сповнену ніжності та… захотіла розчинитись у цій теплоті. Але натомість вона лише озирнулася на всі боки, і слабо посміхнувшись йому, прошепотіла:

- Привіт, Ілаю...

- Привіт, крихітко, - відповів він, і, не збираючись побоюватися, взяв її за руку, міцно стиснувши у своїй долоні її холодні тонкі пальці, - Нарешті ти вибралася зі своєї нори. Так не чесно, ховатись після всіх розставлених крапок. Я не хочу летіти з тобою на одному кораблі і не мати змоги спілкуватися з тобою.

- Але якраз цього й треба уникати. Зур...

- Енн! За кого ти більше боїшся за мене чи за Зура?! – розлютився Ілай. - Я не уникатиму тебе, і хочу, щоб він бачив це! Я не кажу, щоб жити з тобою в одній каюті, я кажу, що не потрібно позбавляти себе можливості бачитися та розмовляти один з одним! Що він зробить, якщо ми просто стоятимемо й балакатимемо?

- Йому достатньо бачити очі та відчувати наші емоції. Це знову переверне йому душу, і він почне божеволіти від гніву, - сумно промовила вона, з гіркотою заглядаючи в милі очі. – Я не знаю, за кого я більше боюся. Чесно не знаю! Це все одно, якби спитали: яку руку ви згодні втратити ліву чи праву? Мені іноді здається, що мене не повинно бути на світі, у цьому трикутнику я зайва. Схоже, у цій ситуації всі пояснення зашифровані іншим світосприйняттям. Щоб не нагнітати атмосферу, краще не ступати на стежку війни із Зуром. Він буде невблаганний, а я не хочу, щоб з тобою сталося щось непоправне.

- На мою думку, непоправне зі мною вже сталося, - з надривом прошепотів Ілай. – І я все одно не згоден із тобою, особливо щодо того, що зайва це ти. Я, звичайно, не такий лютий звір, як цей химер, але біль терпіти я вмію, і я боротимуся за своє щастя. Я хочу бути поряд із коханою дівчиною, навіть якщо у неї є господар!

- Ілаю! - відсахнувшись, Енн обурено нахмурилася через його несподівану зухвалість. - У мене немає господаря, я не річ! Ти сам знаєш, що наші стосунки не піддаються звичайному розумінню. Пробач... пробач мені за те, що я стала на твоєму шляху. Безумовно, твоє життя було б більш упорядкованим та налагодженим, де всі питання мали б свої відповіді!

- Без тебе ... воно було б порожнім, з тобою я прокинувся, і ... хочу жити далі, усвідомлюючи, що ти все ще є в моєму житті, - пом'якшуючи погляд, похитав головою Ілай. Не відштовхуй мене після всього.

- А я й не зможу, - задихаючись від емоцій, відповіла Енн, яку знову розривав навпіл палаючий ніж в руках сліпого кохання.

 Ілай перевернув її долоню і поцілував у зап'ястя, відразу відпустивши дівчину. І вона не затримуючись, помчала далі коридором, відчуваючи наближення Зура. А ще Енн з досадою подумала про те, що знову випустила свої заплутані емоції назовні, і Зур навіть на відстані відчув це, профільтрувавши їх через себе.

Але через кілька годин її переживання відійшли на другий план. «Бронтозавр» приземлився на Аквазані. Після ретельного вивчення даних з поверхні, пірати все-таки відшукали для себе затишний куточок на невеликому майже крихітному острівці цієї водяної планети, де відсоток суші по відношенню до води становив лише вісім відсотків. Аквазанці мешкали у підводних містах-колбах. Цю технологію їм допомогла освоїти Імперія, поділившись розробками вчених та останніми нововведеннями продуктивної технології.

А до цього аквазанці жили та розвивалися на плавучих поселеннях-плотах, які досягали розмірів у кілька десятків кілометрів. Але такі умови життя доставляли безліч певних труднощів. Їхня цивілізація перебувала в занепаді, поки цю планету, з її численним населенням, не відкрила для себе Імперія, наклавши на планету своє шефство.

За сотню років продуктивної співпраці Аквазан змінився до невпізнанності, їхній прогрес крокував світловими стрибками. Аквазанці увійшли до складу Імперії та стали її відданими союзниками. Імперія обдарувала їх доступом до своїх новітніх технологій, а в обмін отримала доступ до необмежених природних та людських ресурсів, розширивши свої межі. Згодом аквазанці стали будувати свої кораблі та виготовляти зброю, яка нічим не поступалася імперським прототипам. На вигляд це були людиноподібні гуманоїди, і їхня найпомітніша відмінність це наявність підборідних рухомих щупальців, які виконують функції додаткових пальців, а ще аквазанці мали завушні зябра і холодну світлу лускату шкіру, що мала численні відмінні характеристики. Ментальність раси відрізняла їх відсутністю емоційних проявів будь-якої форми, що дуже вигідно підходило імперським вождям, які придбали собі логічних та витриманих союзників, які чітко виконували їхні директиви.

- Всі в курсі, що ми можемо тут перебувати до сигналу авторозвідника? – суворо поцікавився Зур, обвівши свою сім'ю пильним поглядом, перш ніж встиг відчинитися люк.

Запах морської солоної води та шум хвиль під чистим синім небом, та м'який теплий пісок під ногами – являло собою консистенцію нірвани, в яку кожен захотів зануритися по-своєму.

Безшумно пірнувши, Сеярін ніби розчинився у воді. Зате Лакур з розбігу плюхнувся в неї з гучним пирханням, піднімаючи фонтани бризок. Жако був майже байдужий до води, він більше волів відігріватися в жарких променях сонця, тому ламієць із задоволенням розтягнувся на піску, спостерігаючи за рештою через трохи відкриті повіки.

Решта все ще стояли на березі. Енн з насолодою вдихала насичене сіллю повітря, Ілай задумливо дивився в далечінь, що зливалася з горизонтом, Мак потішався з Лакура, а Зур кидав косі погляди то на Енн, то на солдата.

- Попливемо наввипередки, Маку? - Зайнявшись усмішкою, вигукнула дівчина.

- Запросто! – Відповів той, скидаючи зайвий одяг. І вони удвох, на рахунок три, стрибнули у воду.

Тепер на березі, слухаючи шум моря й задоволене пирхання Лакура, залишилися стояти лише двоє.

- Може й ми позмагаємось... у плаванні? - Зарозуміло промовив Зур, - кинувши на Ілая косий очікуючий погляд.