Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- І не сподівайся, плаваю я дуже добре, тому тут можеш навіть не намагатися, з тобою я у воду не полізу, - огризнувся Ілай.

- Отже, кохаєш її? - Після невеликої паузи, промовив Зур, - Забавно, правда?

 - Мені твої забави, химере, не зрозумілі, а мої уподобання тебе взагалі не повинні хвилювати!

- О, вже злишся! Це добре. Значить, скоро припустишся помилки. Гнів поганий порадник, знаю по собі. А ти хіба не знаєш, солдате, що у вас з Енн нічого не вийде ... вас немає ... вона не зможе.

- Я б не зарікався і бога з себе не корчив! - Ілай глянув на Зура очима повними ненависті та зневаги. Але той на відміну від нього сьогодні був сама рівновага, лише в куточках його губ, ховалася таємнича усмішка.

- Та я думав, що ти в курсі, хіба у вас в академії не вивчають психологію галактичних рас? Ні? Дивно. Хоча, я теж нещодавно дізнався про цю незбагненну закономірність у моїх родичів, і був здивований, чесно. Щоправда, глибоко на підсвідомості, в мене завжди було таке відчуття, а тут ще й отримав підтвердження! - з поблажливим співчуттям промовив Зур м'яким оманливим тоном.

- Не кривляйся, тобі це не личить! … Ну, скажи мені, що ти такого дізнався?! Визирни хоч раз зі своєї цинічної шкури та покажи мені свою боягузливу пику, яка ховається за чужим обличчям! – різко вигукнув Ілай, спопеляючи суперника лютим поглядом.

Начебто нічого не змінилося, картина залишалася та сама: море, спекотне сонце, теплий пісок, тільки сюжет став більш напруженим. Продовжуючи вдавати, що він купається, Лакур звернувся на суцільне вухо, Жако завмерши на піску, не зводив погляду з обличчя солдата, і тільки Сеярін борознив морські глибини, та десь далеко виднілися голови Енн та Мака, які ще нічого не підозрювали.