Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

 На одному подиху Зур змінив вигляд на природну зовнішність своєї раси. Повільно обернувшись до Ілая, він зустрівся із ним поглядом, який був сповнений твердості та величі, і тільки голос, холодний шиплячий голос, видавав його справжнє ставлення до солдата.

- Я ніколи не був боягузом, жалюгідний імперцю! Безглуздо провокувати мене, цим Енн не обдуриш. Я скажу тобі, що я дізнався, і я впевнений, що ти ніколи про це їй не скажеш, тому що не зможеш визнати свій програш. А справа полягає в тому, - тут обличчя химера спотворила хижа усмішка, - що одного разу ставши обраною химера, жінка вже не зможе існувати без нього. Якщо їх розлучити її дух, її тіло повільно вмиратиме. Тому що, обираючи для себе пару, химер сплітається з її сутністю, з духом і тілом нерозривно, вони відчувають один одного на відстані, відчуваючи постійне тяжіння, це зрощені частини однієї істоти. Енн моя, і мені не потрібні формальності, щоб вважати її своєю жінкою.

- Так, але твоя проблема в тому, що вона не вважає себе повністю твоєю, адже так? Вона просто звикла до твоєї гарненької позиченої пики! - Заперечив Ілай, ледве стримуючи себе, щоб не накинутися на химера.

- Це справа часу, - з розстановкою відповів йому Зур, - і вона, на відміну від тебе, звикла бачити мене й таким. Тобі це мабуть буде неприємно, але те, що відчуває до мене Енн, не залежить від моєї зовнішності. І ще, людино, … я капітан цього корабля, я голова сім'ї, в якій ти гостюєш, і мене хвилює все, що оточує мою сім'ю! Хочеш ти цього чи ні, але я стежитиму за тобою, я знатиму чого ти бажаєш, що ти робив дві години тому, і які у тебе смаки! - З цими словами Зур розвернувся й пірнув у воду, залишивши Ілая в сказі стискати кулаки на березі.

Він виринув біля неї так раптово, що Енн з Маком одночасно скрикнули від несподіванки.

- Зуре, ти ненормальний? Ненавиджу, коли ти ось так лякаєш мене! - Закричала Енн, бризкаючи йому в обличчя.

- А я нарешті зрозумів навіщо він так робить, - пробурчав Мак, - він білдіє від твоїх величезних зляканих очей. Навіть я ніколи не бачив у тебе таких очей. А що, прикольно!

- Та ну вас! Я все одно плаваю швидше за тебе, Маку! І навіть поява Зура не принесе тобі нічию!

- Маку, ти програв! - весело промовив Зур, тицяючи в брата пальцем, - тому назад ти пливеш сам, а переможницю я повезу на спині. Залазь, Енн.

По-дитячому дуріючи, Енн сіла на Зура, наче на гігантського морського вужа, який, спритно звиваючись у воді, неймовірно швидко домчав її до берега.

Сидячи на піску Ілай похмуро спостерігав, як із води виходить химер, несучи на своїх широких плечах дівчину, його дівчину, як він вважав. І було очевидно, що вона звикла до природного вигляду Зура, тому що Енн поводилася абсолютно вільно, посміхаючись та тримаючи його за руки. Химер, раптом різко розтиснувши пальці і міцно схопивши її за ноги, почав кружляти Енн, що бовталася та верещала позаду, поки її крики не перейшли в істерику.

- Ну все Зуре, я тебе зараз приб'ю, ти дістав мене! - обурено крикнула вона, намагаючись стрибнути на ноги, коли Зур все ж таки опустив її вниз.

- О! Ти ще скажи, що я в тебе буду пісок їсти! – кепкував над нею Зур, потішаючись з сердитої дівчини.

- Зараз буде шоу! – Задоволено проказав Мак, виходячи з моря, активно прочищаючи вуха від води.

- І це називається відпочинок? Ніде від вас немає спокою! - невдоволено пробурчав Жако, проте не рухаючись з місця, зливаючись з піском своєю оливковою шкірою.

- Давай, побий мене, хотів би я на це подивитись! Покажи, чому ми вчили тебе стільки років! Доведи деяким, що ти вже не маленька! - продовжував дражнити її Зур з насолодою помічаючи, як вона вже вся тремтить від злості. - Пані та панове! Смертельний номер! – зареготав він.

- Енн, ти ж не піддашся на цю безглузду провокацію?! - Спробував втрутитися Ілай, дивуючись загальному азарту. Але, не дивлячись на нього, Енн насилу видавила:

- Щоб дати йому ще більший шанс кепкувати з мене і називати маленькою боягузкою? Ні, це не провокація – це виклик! - І стрибнувши з місця, вона кинулася на груди Зуру, але той, відштовхнувши її, ухилився, а вона, падаючи, підсікла йому ноги. Їхня боротьба була недовгою і явно нерівною. Енн кидалася на сильного химера як розлючена кішка, а він з легкістю блокував усі її випади, поки одним рухом не повалив її на пісок, затиснувши перед цим обидві руки у неї над головою. Зур, переможно посміхаючись, завис над нею зверху. Енн важко дихаючи, свердлила його розгніваним поглядом.

- Ну що, хто переміг? - Промовив він.

- У нас різні вагові категорії! - Процідила вона.

- Ну, а все-таки хто переміг?

- Ти, звичайно, як завжди! - Ображено кинула Енн.

- Тоді переможцю належить приз! - розтягуючи слова, посміхнувся химер.

- Я знайду тобі на дні гарну мушлю! - Сердито, голосом повним сарказму, буркнула Енн, намагаючись звільнитися.

- Мушлі у нас колекціонує Сеярін, а мені вистачить й ніжного поцілунку! – тішачись над її безсилою іронією, прошепотів Зур.

- Тільки спробуй, і я тебе укушу! – запротестувала вона, проте, відповівши на короткий поцілунок Зура, який у процесі цього знову набув свого звичного людського вигляду.

- А може, зіграємо у м'яч?!! - голосно й виразно, з чітким наголосом, промовив Мак, перериваючи цю виставу, з побоюванням поглядаючи на зблідле обличчя головного глядача - Ілая. – Розіб'ємось на дві команди та зіграємо у пляжний волейбол, у мене є сітка.

- Дві команди? Гуманоїди проти людей? – підняв на нього тяжкий погляд Ілай.

- Е, ні, у нашій сім'ї немає поділу на раси, - швидко похитав головою Мак, - Зіграємо два на два! Енн, будеш у моїй команді?

- Краще я буду у твоїй команді, - ліниво піднявшись, сказав Зур, а Енн нехай грає з солдатом, їй так звичніше. А ми з тобою тоді їх точно зробимо!

- Ну, припустимо Мак вміє поводитися з м'ячем, але це точно не твій коник, Зуре, - знущально вигукнула Енн, мило посміхаючись, ставши поряд з Ілаєм. – Ну що, вдаримо по зарозумілості химера?