Читати книгу - "Метафізика"

Подібними ми називаємо речі, якщо вони, не будучи ані повністю тотожними, ані відмінними за своєю складеною [5] сутністю, є одні й ті самі за формою, наприклад, більший чотирикутник подібний меншому, і нерівні прямі подібні між собою; адже вони саме подібні, але не суціль тотожні. Інші речі подібні, якщо вони мають той самий вид і можуть бути більше й менше, проте не є ні більше, ні менше. Ще інші речі, якщо вони мають ту саму властивість за видом, [10] наприклад, біле, в більшій чи меншій мірі, називаються подібними, тому що в них один вид. Інші ж подібні, якщо мають більше тотожних якостей, ніж відмінних, або загалом, або принаймні тих, що впадають у око, наприклад, олово подібне сріблу, оскільки воно є білим, а золото — вогню, оскільки воно також жовте й червоне.

Отож, зрозуміло, що про інше та про неподібне говориться в кількох значеннях. Так, [15] в одному значенні інше є протилежним тотожному, а тому кожна річ відносно кожної речі є або тією самою, або іншою; в іншому значенні ми говоримо про речі, що вони різні, якщо вони мають різну матерію і різні визначення, тому ти і твій сусід різні; а в третьому значенні про різне говориться в математиці. Тому будь-яка річ щодо будь-якої речі визначається як «інше» або «тотожне» в тій мірі, в якій про неї говориться як про єдине і суще; адже [20] «інше» не вступає в суперечність із тотожним, а тому воно не говориться про несуще (на відміну від нетотожного), а натомість говориться про все суще; адже суще і єдине є від природи або одне, або не одне.

Отже, інше і тотожне протистоять одне одному таким чином. Відмінність натомість не є те саме, що й іншість. Адже інше і те, відносно чого воно є іншим, не мають неодмінно бути іншими в якомусь певному відношенні, [25] позаяк усе, що існує, є або іншим, або тотожним. А от відмінне ж від чогось є відмінним у якомусь певному відношенні, оскільки відмінні речі мають необхідно бути в чомусь тотожними, відносно чого вони відрізняються. А це тотожне — це або той самий рід, або вид. Адже всі речі, які ми називаємо відмінними між собою, відрізняються або за родом, або за видом: за родом відрізняється ті речі, що не мають спільної матерії і які не виникають одна з одної (наприклад, те, що належить до різних категорій), [30] за видом же відрізняються ті речі, що мають той самий рід (а родом називається те тотожне, що приписується як предикат обом відмінним речам стосовно їхньої сутності).

Протилежності ж відмінні між собою, і протилежність є певна відмінність. І те, що ми тут виходимо з правильного припущення, зрозуміло з такого індуктивного умовиводу: адже всі протилежні речі відмінні між собою, а не просто різні, [35] позаяк одні є різними за родом, натомість інші підпадають під одну й ту саму категорію, [1055α] [1] тобто належать до того самого роду і, отже, тотожні за родом. А які речі є за родом тотожними чи різними ми вже визначили в іншому місці[144].

4

Оскільки відмінні речі відрізняються одна від одної більшою чи меншою мірою, то існує і певна найбільша відмінність, і саме її я [5] називаю протилежністю. Адже речі, що відрізняються за родом, не переходять одна в одну, а натомість значно віддалені одна від одної і непорівнянні; а в тих, що відрізняються за видом, виникнення відбувається з протилежностей як крайнощів, а відстань між крайнощами найбільша, а тому [10] й між протилежностями.

Але ж найбільше в кожному роді є закінченим або повним. Адже найбільше — це те, що більше чого не може бути, а закінчене — те, що після чого нічого немає, і повна відмінність означає, що досягнуто кінця (як-от усе інше називається закінченим, тому що добігло кінця), а за межами кінця нічого немає; адже кінець — це крайня межа кожної речі, [15] що обіймає річ, а тому нічого немає поза кінцем і закінчене нічого не потребує.

Отже, із цих міркувань зрозуміло, що протилежність є повною відмінністю. І оскільки про протилежності говориться в різних значеннях, то протилежному завжди буде притаманний максимальний ступінь відмінності в тому сенсі, в якому воно є протилежним. Якщо ж це так, то зрозуміло, що будь-яка протилежність не може мати [20] більше однієї протилежності (адже не може бути нічого ще більш крайнього, ніж власне крайнє, як-от не може бути більше двох крайніх точок у однієї відстані). І взагалі якщо протилежність є відмінністю, а відмінність можлива між двома речами, то, отже, й повна відмінність має бути між двома речами.

З необхідністю мають бути правильними також інші визначення протилежностей. Адже найбільша відмінність — це повна [25] відмінність, бо не може бути нічого ще більш відмінного за межами того, що відрізняється за родом і за видом. Адже, як ми вже показали[145], не має сенсу говорити про щось відмінне за межами роду, тоді як відмінність між речами відмінними за видом є найбільшою. Протилежностями також є речі найбільш відмінні в межах того самого роду (бо повна відмінність між ними є найбільшою). Також протилежними є речі найбільш відмінні в одному й тому самому сприйнятливому матеріалі [30] (адже у протилежностей одна й та сама матерія), та, врешті, найбільш відмінні речі, що підпадають під одну й ту саму здатність (адже наука про один рід також одна), і повна відмінність між ними найбільша.

А перша протилежність — це володіння й позбавленість, але не будь-яка позбавленість (адже про позбавленість говориться різноманітно), [35] а цілковита позбавленість. Інші ж протилежності називатимуться відповідно до цих: одні тому, що містять їх у собі; другі тому, що породжують або здатні породжувати їх; треті тому, що набувають або втрачають ці або інші протилежності. Отже, існують такі види протиставлення як суперечність, позбавленість, протилежність та відношення, [1055β] [1] при цьому перший з них — суперечність. І якщо між членами суперечності немає нічого проміжного, тоді як між протилежностями щось