Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Метафізика 📚 - Українською

Читати книгу - "Метафізика"

1 318
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Метафізика" автора Арістотель. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:
може бути, то, вочевидь, суперечність і протилежність — не одне й те саме. Позбавленість є певною суперечністю; адже позбавленим — або взагалі, або в певному відношенні — ми називаємо, з одного боку, те, що взагалі нездатне щось мати, [5] з іншого боку, те, чому властиво мати щось від природи, але воно його не має (ми говоримо про різні значення позбавленості, які вже було розібрано в іншому місці[146]); отож позбавленість є певною суперечністю або нездатністю, яка визначається матерією членів суперечності або пов’язана з нею. Тому в суперечності немає нічого проміжного, натомість у позбавленості інколи буває: адже все або є рівним, [10] або не є рівним, та не все є рівним або нерівним, а якщо так, то лише в тому, що вміщує в себе рівне. Тож якщо виникнення для матерії починається від протилежностей і відбувається або через форму та володіння формою, або через позбавленість форми та образу, то зрозуміло, що будь-яка протилежність завжди пов’язана з позбавленістю, [15] проте, мабуть, не завжди позбавленість веде до утворення протилежності (причина ж цього полягає в тому, що позбавлене може бути позбавлено багатьма способами); адже протилежності — це те, із чого як крайнього починаються зміни.

Це ясно також з індуктивного умовиводу. Справді, у будь-якій протилежності один член є позбавленістю іншого, хоч і не у всіх випадках однаково: так, нерівність — це позбавленість рівності, неподібність [20] — позбавленість подібності, а вада — позбавленість чесноти. Але відмінність між ними така, про яку ми вже говорили[147]: в одному випадку ідеться про позбавленість, якщо щось просто позбавлене чогось, в другому — якщо щось позбавлене чогось у певний час або в певній частині (наприклад, у певному віці або в головній частині), або у всіх відношеннях. Тому в деяких випадках є щось проміжне (і буває, що людина є ані хорошою, ані поганою), в інших немає (так, число має бути або непарним, або [25] парним). Окрім того, одні протилежності мають визначений субстрат, інші ні. Отож зрозуміло, що один із членів протилежності завжди отримує назву відповідно до позбавленості; проте достатньо, якщо це правильно щодо перших протилежностей та їхніх родів, наприклад, єдиного і множини, адже інші зводяться до цих. [30]

5

Оскільки щось одне має одну протилежність, то може виникнути питання, як протистоять єдине й множина, а також як рівне протистоїть великому й малому. Адже якщо у протиставленні ми завжди вживаємо «чи», наприклад, «щось є біле чи чорне», та «щось є біле чи ні» (ми ж не говоримо, «чи є щось людиною чи білим», хіба тільки [35] виходячи з певного припущення та запитуючи, наприклад, «прийшов Клеон чи Сократ»; позаяк таке взаємозаперечення не є необхідним у жодному роді, а натомість форма питання походить із питання про протилежності; адже лише протилежності не можуть бути наявними воднораз, що власне й використовується у запитанні «прийшов один чи другий». [1056α] [1] Адже якби вони могли прийти разом, тоді це питання було б смішним; але якби могли, то це також підпадає під протиставлення одного й множини, наприклад, «чи прийшли обидва чи один із них»).

Тож якщо питання «чи — чи» завжди стосується протилежностей, а з іншого боку, можна запитувати «чи є щось більшим, [5] чи меншим, чи рівним», то в чому полягає протиставлення рівному перших двох? Адже воно не є протилежним ані тільки одному з них, ані обом; справді, чому воно має бути протилежним радше більшому, ніж меншому? Рівне протилежне нерівному, тож воно буде протилежним більше ніж чомусь одному. Якщо ж нерівне означає те саме, що й більше та менше разом, то воно протистоїть їм обом [10] (і ця складність на користь тим, хто вважає, що нерівне є двійкою[148]), але тоді виходить, що одне протилежне двом, а це неможливо. Крім того, рівне здається проміжним між великим та малим, натомість ніяка протилежність не здається і не може бути проміжним просто за визначенням; адже проміжне не може бути повною протилежністю[149], тоді як радше [15] завжди протилежність містить в собі щось проміжне.

Отож залишається визнати, що рівне протистоїть більшому й меншому або як заперечення, або як позбавленість. Справді, рівне не може бути запереченням або позбавленістю одного з двох (адже чому воно має бути запереченням чи позбавленістю радше саме більшого, ніж меншого?); тож воно є запереченням обох як позбавленість, а тому питання «чи — чи» висловлюється стосовно обох, але не одного з двох (наприклад, «чи є це більшим, чи рівним», або «чи є це рівним, чи [20] меншим»), натомість завжди питання стосується трьох. Але позбавленість не є необхідною, бо не все, що не є більшим або меншим, є рівним, а те, що є таким від природи.

Отже, рівне є те, що не є ані великим, ані малим, але від природи може бути великим або малим, і воно протистоїть обом як заперечення в сенсі позбавленості, а тому воно є також проміжним. І те, що [25] не є ні хорошим, ні поганим, протистоїть обом, але не має імені, бо про кожне з них говориться в багатьох значеннях і вони не мають єдиної матерії, а натомість радше єдиним є те, що не є ні білим, ні чорним. Але і тут не йдеться про єдине ім’я, а натомість є певним чином обмежена кількість кольорів, щодо яких висловлюється заперечення в сенсі позбавленості; адже вони з необхідністю мають бути або сірим, [30] або жовтим, або чимось іншим подібним. Тому несправедливими є закиди тих, хто вважає, що про все має говоритися однаково, так що те, що не є ні сандалією, ні рукою, мало б бути проміжним між сандалією та рукою, позаяк, мовляв, те, що не є ані хорошим, ані поганим є проміжним між хорошим та поганим, так наче у всього має бути щось проміжне. Але це не випливає [35] з необхідністю. Адже заперечення обох сторін протилежності воднораз відбувається там, де між ними є щось проміжне і певна природна відстань. [1056β] [1] Натомість між сандалією і рукою немає відмінності. Тож спільне заперечення тут стосується речей, що належать до різних родів, а тому і субстрат у них не один.

6

Так само можна поставити питання і про одне (або єдине) та множинне, або «багато». Адже якщо «багато» протистоїть одному загалом, [5] то це веде до певних безглуздих наслідків. Одне тоді також збігається з

1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Метафізика», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Метафізика"