Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

— Так, Жерар мій дядько, — Мет перевів афігівший погляд на Саймона. — А він брат, двоюрідний.

— Кейт, скажи, що ти жартуєш, — якось стомлено сказав він, — хоча це багато пояснює.

— Що ти тут робиш? — спитала його.

— У справах був. А ти? Ти ж по доньку поїхала.

— Вибачте, що перериваю возз'єднання сім'ї, але ми маємо справу. І якщо ви залишаєтеся, я вб'ю його сам. — вклинився в нашу розмову Жерар.

— Ходімо, — я, не чекаючи відповіді, вийшла з кабінету. — Сай, ти знайшов те, про що я просила?

— Так, швидше за все, він піде таємним ходом під лікарнею. Вона стара, ще з часів війни. Так, що під лікарнею катакомби. У них два головні виходи. На один – йде група, на інший – ми. Я вже послав людей патрулювати район поряд із лікарнею.

— Добре.

—Кейт, ти на машині? Я свою дружину віддав.

— Так.

—Кейт! — почула гнівний окрик Мета.

— Мет, поговоримо потім. Сай, дістань ще один стовбур і один ніж W-67, брат кивнув і набрав когось по телефону. А коханий просто так не хотів відставати! Наздогнав, схопив за руку і прогарчав:

— Ти нікуди не підеш!

— Угу, зупини мене! — буркнула, звільняючись.

— Кейт! — зло рикнув він.

— Я теж тебе кохаю, — і, тицьнувши в ліфт, перервала нашу розмову.

На виході з будівлі мені віддали все, що я зажадала. І вже, сідаючи в машину, Саймон не витримав.

— Так, що між вами таке? То ти його кидаєш, то вертаєшся. Кажеш, що ви все вирішили й зараз ви поглядом мало не повбивали один одного. Кейт, що це означає?

— Нічого особливого. Просто чоловіка не послухалася, – буркнула я.

— О, Боги, допоможіть їм розібратися у стосунках! — і він склав руки в благаючому жесті.

— Тобі німба не вистачає, — хихикнула я.

— Після хімчистки у ремонті, — підтримав брат.

Метью:

Подумати тільки, вона справді не послухалася. Чорт, а я й подумати не міг. Ще й родичка Жерара. Тепер хоча б стало зрозуміло, чому вона з "Койотами". Поки їхав до лікарні, намагався заспокоїтись.

— Ігорю, ти відстежив його? — набравши друга, спитав я.

— Так, зараз сканую твої координати та прокладу маршрут. Чекай, кілька хвилин і рик, — від тебе на три години.

Я, не роздумуючи, кинувся туди, тобто на дорозі розгорнув машину. І нікого.

— Ігорю, тут порожній провулок, — прокричав і замотав головою.

— Маячок показує так.

— Твоя мати, Ігорю, немає тут нічого, ні!

— Іди за маяком. Він міг піти через катакомби.

— Усі входи в катакомби перекриті, — я в сказі повертаю машину.

— Лікарня стара, з часів війни, може ще якісь виходи є.

— Ігор, зв'яжися з Кейт. Скажи, куди він прямує.

— Зроблю, бос.

А я переконався, що у Джорджа з транспорту, швидше за все мотоцикл, бо гнав добре гад. Значить, наперед планував. Але що він робив у лікарні? Це питання міцно засів у мене в голові.

— Алло, Тіана. Слухай уважно. Годину тому у вас у лікарні засікли Джорджа, зараз він покинув лікарню через лікарняні катакомби. Я його переслідую. Він був у лікарні не просто так. Так що ти перевіряй пацієнтів, а я надішлю людей. Вони перевірять будівлю.

— О, Боже, та що ж ви не дасте мою лікарню в спокої?

— Це ти зараз Джорджа богом назвала? Лукас ревнувати не буде? — спробував пожартувати я.

— О ні! — вигукнула вона. — Кас! Вони з Арнольдом і дітьми в лікарні, серце впало в п'яти. Ні, я звичайно, не сумніваюся, що ці двоє впораються з одним не-до-крутим дурнем, але стало ніяково.

— Не думай іти туди, — попередив я. — Ігорю, вийди на камери лікарні. Подивися, що з ними й попередь Лукаса — з технарем я не відключаюсь на завданнях.

— Я вже чую, — не весело хмикнув він. — Все добре. Усі живі.

— Вийшли ще людей до лікарні й нехай Лукас відривається. Тільки щоб Арнольду не бовтнули про Кейт, а то з шурином розбиратися ще не хочеться.

— Зроблю. Кейт вже у вказаній точці. Мабуть, вона туди й поїхала з самого початку, і я заскреготів зубами.

— Твою ж матір, Мет, побережи мої вуха.

— Вибач, — крізь зуби прогарчав я.

— Тіана, прослідкуй за станом моєї доньки. Організм у неї слабкий, а останнім часом потрясінь багато.

— Добре, — і вона вимкнулася.

— Ігорю, я виїхав за місто. Куди далі?

— Одинадцять кілометрів на північний схід, — я нічого не відповідаючи прискорився.

Так, що через якийсь час я вже виходив з їхньої машини. На мене дивилася Кейт із Жераром та якимсь хлопцем. Кейт, здається його Саймоном кликала.

— Ігорю, розрахунковий час, коли цей гімнюк буде тут.

— Менше за хвилину, — я сів назад у машину і зробив коло. Поставив її поперек виходу із занедбаного тунелю, звідки чекали на появу Джорджа. Спіймавши здивовані погляди, пояснив.

— Так потрібно! — Жерар схвально хмикнув, а Кеті посміхнулася.

— Зараз! — почулося в навушнику і я озвучив це для всіх, ставлячи зброю напоготові. Усі повторили те саме.

Почулося ревіння мотора, але очікуваного зіткнення не було. Через хвилину, з-за машини з'явився Джордж, теж зі зброєю в руках.

— Стій, гадина! — крикнув я і, вистріливши, влучив.

— Ох, так одразу, — корчачись від болю, спитала ця гнида.

— Що ти у лікарні робив, виродок? — стріляючи по землі поруч із Джорджем, питаю я.

— А нічого я там не робив, — усміхнувся він, притискуючи рану.

— В сенсі? Відповідай зрозуміло! — Кейт теж шмальнула, але промазала. Спеціально, мабуть, вона набагато краща у стрільбі, ніж я.

— Що ні зрозумілого? Я там нічого не робив.

— Не бреши, відповідай по-доброму. Що ти там робив? — заревів я. На що той засміявся.

— "Бульдог", а тобі не спадало на думку, що треба стежити й за рештою, а не тільки за цією повією? — Він махнув на Кейт головою, на що та, своєю чергою, вистрілила й акуратно зачепила шию. Подряпини, але попередження. — Спокійніше, лапко. Так от, "Бульдог", це був лише відвертальний маневр. Чоловіки! — засміявся він.