Читати книгу - "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"

На що я надіялася, коли летіла в цю академію? Надто вже я сабе переоцінювала. Думала мені все буде даватися легко, по клацанню пальців.

Ага, розбіглася і в стінку геп... Щоб часом навчання медом не здалося.

Мене усім матеріалом так закидали, а ще практичними заняттями, що я вже розпочала за дистанційним сумувати. Мало того, викладачам здалося що мені потрібні ще додаткові заняття. Це так щоб я нагнала моїх одногрупників, та заповнила прогалини у своїх знаннях.

Отак я тинялася від основних занять до додаткових. З одного кабінету викладача до іншого. Цей перший місяць навчання в академії був суцільним знущанням з мене.

Що я вам говорила про свободу? Так немає її, тієї свободи, одна тільки думка - дайте поспати. Мої батьки можуть не турбуватися, я ледве ноги додому волокна, така втомлена була. 

У мене в якийсь момент підкралася думка що це персональне пекло мені організував батько. А для чого? Для того щоб дурниці жодні в мою голівоньку не приходили, на кшталт пошуку мого Барсика.

Ага, вже взяла і все забула та облишила свої плани. Я просто віддвинула їх трішечки подалі в часовому відрізку. Але вони не дочекаються щоб я відмовилася від своєї істинної пари.

Не знаю що було передумовою послаблення мого строгого режиму навчання, але факт на лице - у мене суттєво зменшили додаткові заняття. А якщо точніше залишили тільки у викладача, котрий був у нас вдома в день мого феєричного повернення, Марка. 

До нього усі зверталися на ім'я, що для мене було дивиною. І він мені дуже імпонував. Допомагав нам з братом у підкоренні наших магічних здібностей. Ми не один раз жартиками перекидувалися на полігоні.

Також у Северина з'явився ще один наставник із студентів випускного курсу, також Барс як і ми. Про нього брат мені вже всі вуха прожужав, це ж все-таки найкращий студент свого курсу, та ще й з якоїсь там відомої сім'ї політиків. 

Після останнього факту ледь стрималася щоб зубами не заскреготати. Хоча що я можу поганого сказати про людину котру не знаю. Та і за словами брата, той Барс планує податися в аспірантуру з подальшими планами на викладацьку діяльність, от і зайнявся Северину допомагати. Така собі практика викладання.

Одне що мене зачепило так це ім'я, того Барса звати Ярослав, як і мого Барсика. Коли почула як його брат Яром назвав аж серце тьохнуло, просто вниз взяло і впало. 

Дурне серце, воно прагне до свого коханого. Марно вважати що це мій Барсик займається з моїм братиком, геть як зі мною в лісі. 

Як же я за ним скучила. Скільки сліз пролила у перші дні розлуки з ним. Але потім взяла себе в руки, нема чого нюні розпускати, я сильна та вольова дівчина і маю мету до якої іду.

Моя мета не тільки віднайти свого Барсика, але й отримати гідну освіту, що пізніше мати можливість забезпечити собі фінансову незалежність. Не хочу у чомусь бути залежною від батьків чи ще від когось. 

Потрібно думати наперед, що чекає мене в майбутньому. Ще невідомо наскільки затягнуться пошуки мого Барсика. А що він також мене буде шукати я впевнена.

В якийсь з вечорів зачепила тему пошуків у розмові з братом.

- Северине, це ж реально знайти людину знаючи тільки ім'я, другу іпостась та те що він навчається в якійсь академії нашої країни? - дивилася з благанням на брата, адже він може легко розбити всі мої плани вщент.

- Взагалі то можливо, - задумливо простягнув, - але ти ж розумієш, що академія у нашій країні не одна?

- Угу... Я це знаю, - похнюпившись буркнула.

- Та і з твоїх слів, він уже її має цього року закінчити. Важкувато буде шукати голку в копиці сіна. Так нам ще й потрібно все зробити тихенько, не привертаючи уваги батьків.

- Це точно, - він має рацію у всьому, - інакше...

- Інакше тебе дуже швидко заручать з кимось потрібним і видадуть заміж, - добив мене братик.

- От міг вже і не нагадувати цю бридоту?

Аж скривилася після згадки про плани батька.

- Нічого страшного, тобі корисно нагадувати - мізки прочищає. Тоді ти менше дурниць творити будеш.

- І на цьому спасибі, - подякувала із сарказмом.

- Розпочнемо з нашої академії, - вишкірився задоволений ефектом, який на мене справив, і продовжив із виглядом бувалого шукача, - навіщо шукати десь поза горами, коли під носом повно варіантів.

- Згідна. Коли розпочнемо?