Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

— Не хочу я сьогодні вмирати! — сказала я Роху віддихуючись й визираючи  на бій.

—Довго до тебе доходило, — дорікнув кролик злазячи з рук

—Це взагалі твій брат ти б і розбирався, —прикриваючи голову від голосного вибуху ляпнула я

—Не бачиш у мене лапки, — й Рох підстрибнув на місці від розірваного поруч закляття.

—А я дівчина й хочу платтячко.

На моє висловлювання він тільки закотив очі.

—Й що ти пропонуєш робити? — запитала я прикриваючи вуха від чийогось голосного вереску.

—Зараз бігти, — з переляканими очима сказав Рох й чим душ дряпонув геть.

Я озирнулася й поквапилася виконати пораду, до деревця  на усіх парах нісся  велетенський чорт з сокирою напоготові.

Так добре, зараз біг з перешкодами я здавала на усі п'ять балів. Основною задачею було оминути зброю й закляття , бо зараз я не бачила жодного знайомого обличчя чи хвоста.

За спиною просвистів метал й я додала швидкості, різко привертаючи вправо побачивши шпарину між людьми й сподіваючись так відірватися, вірячи що той чорт на когось відволочеться. Так і сталося хтось кинув у нього закляттям й він почав активно махати сокирою,  в цей час мені вдалося зібратися на пісчяний пагорб й оглянути весь масштаб битви.

Знаходячись у відносний безпеці я намагалася вихопити знайомі силуети в цій купі. Виходило тяжко весь берег моря й  лиман були вкриті воїнами. Дзвін металу врізався в вуха, магія тремтіла як натягнута струна ще трохи й лопне.

Я не зрозуміла як мене схопили за плечі й розвернули, вже готова була кинути закляттям, але зустрілася з коханими очима й кинулася в обійми.

—Звідки ти тут? — запитав Богдан обіймаючи мене.

—Довга історія. З якого боку наші? — запитала я, ловлячи цю мить тепла.

—Шукають Володана, він десь у центрі має бути.

—Його ще тут немає

—Як це? Битва ж почалася з його відмашки.

— Його тут ще навіть й не було, — сказала я відсовуючись й дивлячись у рідне обличчя.

— Ти впевнена?

—Як ніколи раніше, — й в підтвердження своїх слів активно закивала головою.

—Треба попередити інших, — він взяв мене за руку й потяг за собою.

Ми бігли оминаючи людей, іноді Богдан відбувався від когось магією чи шаблею. Шум стояв такий, що закладало вуха.

От що повторити в своєму житті я не захочу так це якусь битву, чути звуки бою було нестерпно,  розуміти, що твоя магія виявиться слабшою за темряву нестерпно. Світло завжди перемагає. Не може ж бути по іншому.

Я побачила Івана та Стефу, що спина до спини тримали оборону.

Богдан подав знак отаману вказуючи на мене. Чоловік люто зиркнув й в туж мить на його місці стояв великий рудий вовк з сивими  плямами. Я відчула як довкола нашої четвірки вибудовується  захисний контур від Стефи, що жбурляла закляття у ворога й захищали нас.

Богдан під рик  Сірка став боривітром й змахнувши  крилами зайняв місце коло вчительки. Хижий  вовк опинився коло мене на шляху кусаючи якогось чорта за ногу.

Переді мною вже стояв втомлений й незадоволений чоловік.

— Я просив бути вдома? — гаркнув він на мене.

— Володана тут немає. Ваш план може провалитися, — сказала я у відповідь.

— Як не має? А на лівому флангу хто тоді, — в ступорі запитав Іван оглядаючи битву уважним оком.

—Він у маєтку , ми з Рохом були там, — наполягала я.

—Добре біс з ним, ми дочекається. А зараз тримайся поруч й як я скажу біжи, — наказав він.

І от в туж  мить хутро вовка торкнулося моєї руки й довгий лютий вій рознісся по берегу лиману.

З різних куточків почулася відповідь перевертнів. Захисне коло спало, ми знов опинилися під ударами мечів ворога.  Моя основна задача була не заважати й я це робила якомога старанніше, увертаючись від атак чортів чи магів.

Плутати не впускаючи із поля зору когось із своїх було важко. В якийсь момент я зловила себе на думці, що тренування були занадто лагідні й в цей момент присіла  захищаючи голову від прямого удару. Атаку нижчого демона перехопив Богдан, переманюючи цього здоровилу на себе.

Не підводячись на цьому рівні я побачила чорне хутро що наближалося до мене.

— Рох! — погукала я, кролик додав швидкості.

Пролунав дикий скрегіт  магії від пере накопичення лопнула струна балансу й в цей момент відчинився портал Володана. Почався хаос.

Сила вирувала  у повітрі удари магії ставали гостріше й болючіші. Повітря ставало холоднішим. Володан рішуче когось шукав майструючи  вбивче закляття. Мені пощастило , що ловила я свого кролика на піску це дало мені секунди переваги. Змогла підійнятися й навіть затесатися серед воїнів , не забуваючи притиснути свого велетня до грудей. Але доля вирішила надати випробувань й моя голова була помічена  чаклуном. Закляття знайшло свою ціль.

Чужа сила жбурнула мене неначе кошеня, в очах потемніло, а всередині все зробило кульбіт. Тільки міцніше скрутилася від болю в клубок не відпускаючи фамільяра. Темна магія огидною лозою обплітала тіло відриваючи пальці від теплого хутра, старанно роблячи боляче кожного разу. Володан насолоджувався мучаючи мене, все більше додавав сили все змушуючи її стискала мої руки до болісного  хрусту. Роха відтягнуло десь у бік виламавши пальці до крику. Темна магія жбурнула мене об пісок.