Читати книгу - "Напівдоторком, Александра"

—  Ерíко… — Оооо, знайомі інтонації пішли в хід. От тільки я вже не та маленька недосвідчена дівчинка. Ліниво перевівши погляд на опонента, я прямо заглянула йому в очі й промовила:

— Перш ніж ти закінчиш фразу, подумай про наслідки, Сем. А тепер ви всі уважно мене слухатимете. Більшість з вас я знаю дуже давно і розумію, що слова мого племінника залишаться десь в повітрі. Тому я поясню все доступною для вас мовою. Часи змінилися. Правила змінилися. Люди прагнуть більшого, прагнуть розвитку і майбутнього, чого мафія ніколи не могла і не зможе гарантувати. Моя сімʼя дала вам всім можливість на це майбутнє, дала захист і капітал, тепер тільки вам вирішувати, як ці блага використати. — Мій слух вловив звук клацання. — Не рекомендую, відкривати вогонь, панове. Десь в глибинах вашої памʼяті й далекої підсвідомості та навіть генетичному коді, має бути викарбовано два постулати, а якщо хтось з вас забув, то я нагадаю: «Omerta» — закон мовчання і «Vendetta» — закон кровної помсти, закон, що винищував покоління. Я не хочу повертатися до минулого, але якщо мене змусять, я не поступлюся ніким і нічим. Тому зараз мій племінник закінчить свій звіт і ми спокійно покинемо цю залу, і згодом підготуємо для вас всі документ, що стосуватимуться нашої сумісної справи.