Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Гра у три руки 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра у три руки"

398
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гра у три руки" автора Олексій Михайлович Волков. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 69
Перейти на сторінку:
— під час роботи з тією справою мені довелося стикнутися з деякими документами. Через нестачу часу не хочу вдаватись у подробиці, словом, я виявився не настільки тупим, як вам здавалося. Ви добряче наслідили у багатьох місцях. І намагалися «прибрати» за собою на совість. Гадаю, не ви скручували шию своєму директорові, проте ваша участь у темних справах навколо його загибелі не обмежується тим, що фігурує в протоколах. І мене не цікавить ваша справжня роль. Достатньо, що для себе я вчасно усвідомив, що ви — підступна і жорстока людина, яка не зупиняється ні перед чим задля задоволення власних інтересів. Стосунків із такою жінкою, прямо кажучи, не хочеться. А те, що сподобалися мені, змусивши нерівно дихати... то саме це винне у тому, що ви не перейшли з категорії свідків до менш престижної і зараз вас не прасують слідчі у тій самій справі. Та й мені робити це було б надто неприємно. Важко кривдити жінку, до якої щось відчув. Тож святкуйте спокійно, пані Ірино, і не згадуйте мене лихим словом.

Відійшовши від співрозмовниці та обійнявши худенькі плечі подруги, Андрій нахилився до неї, щось промовляючи. Обоє зникли у натовпі. А Ірину буквально розносило на частини. Не від того, що відкрилися можливі «перспективи», про які вона досі не здогадувалася та яких лише за збігом обставин вдалось уникнути. І не від розуміння, що насправді, як виявилося, не зуміла переграти людину, котру не сприймала серйозно. Щойно, вкотре за останній час, повторилось явище, яке раніше могло б трапитися хіба у вигляді винятку. Цього ж року вперто напрошувалося похмуре слово «тенденція». І зараз Іриною не просто черговий раз знехтували. До неї проявили поблажливість, і дякувати за це належало власним ногам та третьому розмірові грудей.

Хотілося розтрощити геть усе кругом. Натиснути на «газ» і летіти по прямій, руйнуючи те, що навколо. Але й такі уявлення не давали полегшення. Повна нісенітниця! Навіть «Лендкрузер» менший за будинки або вантажівочки, що возять продукти. Не надто щось зруйнуєш. Як висловився на цю тему Олег? Коли на душі лад, приємно й старим чайником скористатись. А коли ні — не подарує задоволення і шикарне авто.

Що робить він зараз? Найімовірніше, також готується. Сидить в інтернеті, розсилає новорічні вітання таким як сам. Хоча... Цього вона не могла не визнати навіть зараз, навіть у далеко не найкращому стані. Таких людей більше нема. Цікаво, чи значиться вона у його планах стосовно новорічного привітання? Чому ні? Хіба ж вони вороги чи незнайомі люди? А що, як це вітання вже вдома? У комп'ютері, треба лише розпакувати... Що, як в Олега — також наслідки важкого періоду, які нарешті минули, повертаючи йому здоровий глузд і здатність мислити тверезо?

Думка взяти й завітати отак просто з привітаннями виникла раптово. Розумна, нічого сказати. Тільки от... скільки разів за останній час Ірина вже робила такий крок? Не один і не два — точно. І що? А нічого. Її там не потребували. І навряд чи щось змінилося лише тому, що за кілька годин почнеться новий відлік часу. Хоч... емоційно обтяжена людина у такий момент здатна на зміни настрою. Що, як він справді сам і збирається без будь-кого зустрічати Новий рік? Тоді — один розклад. А найімовірніше, зараз у нього інший Олег, який, можливо, привів ще когось, аби інвалід не почувався самотнім.

За цими думками й доїхалося додому. Відкривши ноут, Ірина зазирнула до пошти. За кілька днів набралось усякого. І ось воно. Лист від Олега таки прийшов. Лише годину тому. Тож це — новорічне вітання. Без зайвих роздумів клацнула по кнопці. Сьогодні взагалі усе робила без зайвих роздумів, наче в ній увімкнувсь якийсь передбачений для подібних випадків «автопілот», оскільки «вручну» вже не витримувала. Очі швидко пробігли кілька рядків.

Вітаю з Новим Роком. Бажаю приємно провести старий рік, а у наступному — здоров'я, успіхів та доброго настрою.

Олег.

Привітання «попахувало» якоюсь не те щоб сухістю — радше раціональністю і разило відбувайлівкою. Щось подібне пишуть тим, кого незручно не привітати. Добре, що він не скористався дурнуватим новорічним віршиком, варіанти яких пропонують у соціальних мережах, — обирай та відсилай куди бажаєш, хоч усім одразу, аби зекономити час. Цих кілька слів Олег усе-таки спромігся набрати, хоча, можливо, той самий текст, скопійований, пішов з його компа до ще багато кого. Що ж, не відповісти також неввічливо. Пальці побігли клавіатурою. І робив це також «автопілот».

Вітаю і бажаю у відповідь. Сподівалася на тепліше привітання. Як святкуватимеш Новий рік?

Відповідь не затрималася:

Прийшли Олег та ще кілька друзів. Так і святкуватимем.

Отже, вгадала. І його не цікавило, як це робитиме вона. Що ж, нехай дізнається.

А я зустрічатиму сама. Зовсім.

Цього разу чекала довше. Вочевидь, йому довелося радитись. А можливо, думав — варто чи ні.

Якщо хочеш — приїжджай.

Найімовірніше, він добре розумів, що їй — не місце у такій компанії, та руки вперто лягли на клавіатуру ноута. Цей недосконалий «автопілот» сьогодні від початку намірився робити безглузде й непотрібне, дедалі більше погіршуючи ситуацію, проте Ірина не бажала втручатися.

А ти?

Ідеться насамперед про твої потребу а не чиїсь бажання. Я та мої гості будемо раді.

Що ж, він рубав так, як вона навчила. Точніший вислів: «...як заслужила» розум не сприймав навіть тепер. Чітко, доречно, по суті, не відволікаючись на зайве... Віддати б тобі зараз відповідним чином. Але те, що сиділо усередині, продовжувало свою згубну справу:

Хочеш дати шматок хліба помираючому в пустелі?

Його відповідь припиняла подальшу полеміку:

1 ... 64 65 66 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра у три руки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра у три руки"