Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Африка, сни 📚 - Українською

Читати книгу - "Африка, сни"

517
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Африка, сни" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 93
Перейти на сторінку:
дєло. Скіки я їй казала – кончай ето жлобство, на потних мужиков сідать – нє! Всьо-таки прикольнєй один раз на харошому трупі посидіть, ніж всю жизнь по гамну повзать…»

Муха увернулась от настырного пальца. За машиной с лаем бежала ДВОРНЯГА. Адик плюнул жевательной резинкой в собаку и сказал:

— Вова, харош карму псувать!

Собака с визгом убежала.

— Шо? – сказал Вова.

— Ти її задавиш, – сказал Адик, – а вона насправді не муха була совсєм, а колишня, наприклад там, англійська цариця, чи, може, якась там королєва красоти. Дивись, яка гарна, – зелена!

— Та не пизди, звичайна муха! – сказал Вова цинично.

— Ти не кажи, – сказал Адик, – от у мене друг, он разні книжки читав, у нього їх дома дохуя, сам бачив – то він казав, шо ото людина насправді після смерті проходить стадії пєрєрождєнія, і вполнє може оказаться мухою, чи там тараканом, чи котом, наприклад…

— Прікольно, блядь, – сказал Вова. – А снєжним барсом може?

— Може і снєжним барсом, – сказал Адик, – но це зависить от того, скіки ти всякої хуйні при жизні наробив. Якщо ти собі при жизні карму ізгадіш, то вже ніхуя не поможе.

— У мене був друг-амбал, – сказал Вова, – він мене задрав канкрєтно. Тоже казав, шо треба в жизні імєть цель. Він заїбав мене в доску.

Адік:

— Чого так?

Вова:

— У амбалів, як у наркоманів, самий большой кайф – присадить друга на амбалізм. Він так спочатку осторожно мені фоткі показував, Шварценегером соблазняв, а потом приїбався, шо я тоже должен заніматься. Я єму пообіщав, шоб він от’їбався. Встрічаємося случайно, він мені: «Ну шо, ти начав качаться?», – я: «Канєшно!», – він: «Шо-то не відно!»

Адік:

— Я тоже одного амбала знав. Од нього баба ушла, то он мені дзвоне і каже: «Давай вип’єм!» А сам не пив ніколи.

Адик рассказывал про амбала, опасно жестикулируя пистолетом.

— Я прихожу, він сидить п’яний, морду в вінєгрєт уронив и плаче. «Мнє, – каже, – нє то обідно, шо она ушла. Я, якби вона ушла к другому амбалу, шоб був єщьо болєе здоровий, я би пойняв. А вона, курва, ушла к якомусь студенту – сам худий, як гліст, і єщьо наркоман.

Вова:

— А ти пробував качатись?

Адік:

— Та одно время пробував, а потом надоїло.

Вова:

— Там у них разні примочки єсть, карочє, тіпа, напрімер, бархіаліс качать. А його і не видно, той бархіаліс. Він в глубині м’яса захований.

Адік:

— Прикольно.

Вова:

— Або вєноз. Амбали повєдєні на вєнозі. Так прийде на пляж, роздінеться, плавкі такі прикольні узкіє надіне, руку і ногу виставить і стоїть, вєнозом любується. Може так час або два простоять. І тьолкі йому не нада.

Адік:

— Їх вобщє хєр поймьош.

Сказал и выдернул у ПРИДОРОЖНОЙ КОЗЫ недожeваный цветок мальвы изо рта. Коза проводила бимер задумчивым голубым глазом.

14. ЭКСТ. СЕЛО КРАМАРЕНКИ. ПАСТБИЩЕ. ДЕНЬ.

Еe РОГАТЫХ ПОДРУЖЕК пас восточный учитель Гали, мастер Ли Фань Чу. В деревне поэтому все его звали ЛИФАНЧУКОМ. Мастер пас коз и одновременно тренировался. Козы с интересом следили за движениями замысловатых тау-лу хозяина.

ШУСТРЫЙ КОЗЛИК нeсся к Лифанчуку (ракурсная съeмка – вид сзади, stadycam). Коварно подбежав к хозяину сзади, козлик боднул мастера рогами в жопу, затем удрал на вершину холма, где нагло блеял, тряс рогами и рыл землю.

Учитель гнался за ним, как гепард, козлик уворачивался – так они прибежали в старый сад.

15. ЭКСТ. СЕЛО КРАМАРЕНКИ. ХАТА ТАТЬЯНЫ. ДЕНЬ.

Над дорогой поднималась пыль. Гнулись вербы. За садом белела аккуратная вдовья хатка, крики и возня доносились изнутри. Возле хатки стоял серебристый бимер.

СТАРЫЙ ДЕД задумчиво сворачивал цигарку, сидя на скамеечке у забора. СЕЛЬСКИЕ МАЛЬЧИКИ вдохновенно отколупывали от бимера металлические цацки.

Дед закурил, СЕЛЬСКИЙ ДЕБИЛ лениво ковырялся в носу, сидя в пыли посреди улицы. Из кармана его рубашки торчали чупа-чупсы. Ни мальчики, ни дед не обращали никакого внимания на женский визг, матюки и грохот, доносящиеся из хаты.

Учитель тихо обошел дом – он крался, как кот, почуявший мышь.

Ветер подул, ставни загрохотали. Дебил облизывал чупа-чупс. ДВЕ ТEТКИ присоединились к компании.

— Шо тут таке? Чого Тетяна кричить?

Это одна, скороговоркой, шепелявя и блестя золотыми зубами.

— Та таке… – махнул рукой дед. – Ото з города приїжжають всігда у Таньки самогонку куплять.

Ветер качал густые деревья и швырялся пылью. Открытое окно хлопнуло ставней. Учитель подкрался к окну, заглянул внутрь, потоптался лениво, почесал за ухом и внезапно рыбкой прыгнул в открытое окно. Женский визг, и вдруг стало очень тихо. Ветер швырнул пылью. Старый ветеран пустил дым из носа. У тeток от возбуждения даже как-то удлинились носы, а серeжки мелко тряслись, выбивая дробь.

Дверь отворилась, из двери рапидом вывалился Адик. Он постоял немного и рухнул. В спине у него торчала ножка от стола с большими гвоздями.

Из закрытого окна вылетел Вова, протаранив головой стекло. Оба ползком добрались до бимера, обклеенного фантиками и расписанного неприличными словами. Дети бросились врассыпную.

Адик и Вова, стеная, заползли в машину. Бимер катился, разбрызгивая грязь. Из окна автомобиля вылетела ножка с гвоздями. Одна из тeток бегом подобрала ножку и понесла в хату. Бимер скрылся в пыли.

А в хате учитель отвязывал охреневшую ТАТЬЯНУ, привязанную за руки к потолочной балке. Татьяна тяжело дышала и ошалело пялилась на своего спасителя.

Тeтка ворвалась в хату с ножкой стула и аккуратно положила еe на лаву:

— Отут, Танька, у тебе ножка одвалилась, то я

1 ... 64 65 66 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Африка, сни"