Читати книгу - "Несподівана вакансія"

— Це не так, Сáмо, — намагався зупинити її Майлз, але її вже понесло.

— …він продав ту землю, де тепер розбудували Поля, поклав собі в кишеню, не знаю, мабуть, зо чверть мільйона…

— Та що ти мелеш, Сáмо, в п’ятдесяті роки?

— …але тоді, зрозумівши, що всі на нього сердиті, він почав удавати, ніби не мав зеленого поняття, що так усе повернеться. Аристократ придуркуватий. І вічно п’яний, — додала Саманта.

— Це зовсім не так, — рішуче заперечив Майлз. — Щоб до кінця збагнути цю проблему, Кей, треба розібратися в усіх деталях місцевої історії.

Саманта, спершись підборіддям на руку, вдавано знудилась і зіслизнула ліктем зі столу. Хоч Кей і не надто вподобала Саманту, вона не могла втриматися від сміху, а Ґевін і Мері теж перервали свою тихеньку бесіду.

— Ми говоримо про Поля, — сказала Кей, нагадуючи Ґевіну про свою присутність, про те, що він міг би хоч морально її підтримати.

Майлз, Саманта й Ґевін одночасно збагнули, що обговорювати Поля в присутності Мері абсолютно неможливо, враховуючи, що ця тема була справжнім яблуком розбрату у стосунках між Баррі й Говардом.

— Це, очевидно, доволі дражлива тема в місцевому масштабі, — спробувала Кей заохотити Майлза висловити свою думку попри його явне небажання.

— Гм, — промимрив він і повернувся до Мері: — Ну, а як там футбольна команда Деклана?

Кей відчула, як її охопила лють. Нехай Мері в жалобі, але Ґевін аж занадто підкреслював свою турботу. Вона уявляла, що цей вечір пройде зовсім інакше: вони будуть лише вчотирьох, і це змусить Ґевіна нарешті визнати, що вони з Кей справжня пара. Але в ситуації, що склалася, усім здаватиметься, що вони просто знайомі й між ними немає якихось тісніших стосунків. До того ж їжа була просто жахлива. Кей відклала ножа й виделку, поклавши їх поряд, хоч більша частина її порції залишилася неторкана — і цього не могла не помітити Саманта, — а тоді знову звернулася до Майлза:

— Ви виростали в Пеґфорді?

— Боюся, що так, — самовдоволено всміхнувся Майлз. — Народився ще в старій лікарні «Келланд», тут неподалік. Її закрили у вісімдесятих роках.

— А ви?.. — запитала Кей у Саманти, але та не дала їй договорити.

— Слава Богу, ні. Я тут випадково.

— Вибачте, але я не знаю, чим ви займаєтеся, Саман- то? — поцікавилася Кей.

— Я маю тут власний біз…

— Вона продає гігантські ліфчики, — перебив її Майлз.

Саманта зірвалася з місця й пішла по наступну пляшку вина. Коли вона повернулася до столу, Майлз розповідав Кей смішну історію, що мала проілюструвати, як добре всі знають одне одного в Пеґфорді. Йшлося про те, як одного разу вночі, коли він був напідпитку, його машину зупинив поліцейський, що виявився його приятелем ще з початкової школи. Методична реконструкція його приколів зі Стівом Едвардсом була до болю знайома занудженій Саманті. Коли вона обходила довкола столу, підливаючи всім у келихи, то зауважила, як спохмурніла Кей. Було ясно, що Кей зовсім не легковажила такими речами, як перебування за кермом у нетверезому стані.

— …отож Стів тримає алкотестер, я збираюся дихнути, і тут ні сіло ні впало ми починаємо реготати як навіжені. Його партнер не має зеленого поняття, що сталося, він стоїть отак, — Майлз показав, як той чоловік здивовано махав головою з боку на бік, — а Стів мало не падає зо сміху, бо ми обидва раптом згадали, коли востаннє він тримав щось таке, у що я мав дмухати, а це було майже двадцять років тому, і…

— Це була надувна жінка, — додала без тіні посмішки Саманта, опускаючись у своє крісло біля Майлза. — Майлз і Стів підклали її в ліжко батьків їхнього приятеля Іана під час святкування Іанового вісімнадцятиріччя. Але скінчилося все тим, що Майлза все одно оштрафували на штуку та ще й зняли з нього три пункти, бо це вже було вдруге, коли його спіймали нетверезим. Було страшенно смішно.

Майлз так і застиг з дурнуватою посмішкою, немов на здутій повітряній кульці, що її забули викинути після вечірки. Здавалося, що в кімнаті, де на якийсь час запанувала тиша, війнуло прохолодним вітерцем. Хоч Майлз, як думала Кей, і виявився страшним занудою, вона була на його боці. Він був єдиний за цим столом, хто хоч трохи намагався полегшити їй доступ до світського життя Пеґфорда.

— Мушу сказати, що ситуація на Полях досить складна, — сказала вона, повертаючись до найкомфортнішої, як їй здавалося, теми для Майлза, і зовсім не усвідомлюючи її явну недоречність у присутності Мері. — Я працювала в подібних дільницях у великих містах. Не думала, що побачу аж таку злиденну ситуацію в сільській місцевості, проте й великої різниці між тим, що діється в Лондоні, також немає. Звичайно, тут не так перемішані етноси.

— Ну, так, нам не бракує власних наркоманів і нероб, — погодився Майлз. — Гадаю, Сáмо, що більше я цього не подужаю, — додав він, відпихаючи тарілку, де залишалося ще дуже багато їжі.

Саманта почала прибирати зі столу. Мері підвелася, щоб допомогти.

— Ні-ні, все гаразд, Мері, відпочивай, — заперечила Саманта.

Кей була роздратована, що Ґевін теж підскочив, по-лицарськи пропонуючи Мері повернутися за стіл, але Мері наполягла на своєму.

— Було смачно, Сáмо, — сказала в кухні Мері, допомагаючи їй викидати у відро для сміття рештки їжі.

— Ні, неправда, це була гидота, — заперечила Саманта, що тільки тепер, звівшись на ноги, усвідомила, наскільки вона сп’яніла. — Як тобі та Кей?

— Не знаю. Я сподівалася більшого, — знизала плечима Мері.

— А я саме цього й сподівалася, — мовила Саманта, дістаючи десертні тарілочки. — Це просто чергова Лайза, якщо хочеш знати.

— Ой, ні, не кажи такого, — жахнулася Мері. — Він заслуговує на щось краще.

Це була абсолютно неочікувана оцінка з погляду Саманти, адже вона вважала, що Ґевіна якраз і треба постійно карати за