Читати книгу - "Війна лайків"

Завдяки мережі альтправих посередників Пособця та сприянню російського RT це зображення швидко набуло вірусності. Незабаром #rapemelania став одним з найбільш трендових хештегів Twitter, коли десятки тисяч користувачів ненавиділи неіснуючого супротивника. Навіть сам тренд став темою обурення, а підживлював конфлікт заголовок у Breitbart: «Twitter дає змогу “Зґвалтуй Меланію” стати трендом після того, як сайт вибухає погрозами вбити Трампа». Потім суперечка запустила низку нових злих обговорень лицемірства фанатів Трампа, що патякають про зґвалтування, чого не було при «жорстоких лівих», які нібито мали схвалити такий злочин. (У текстових повідомленнях, опублікованих пізніше онлайн, Пособець також визнав, що це він почав тему «убий Трампа» зі сподіваннями, що гасло підхоплять.) Потім до деяких користувачів прийшло розуміння, що все це обман. Коли напис «Зґвалтуй Меланію» заполонив соцмережі, група активістів, репортерів та редакторів «Вікіпедії» почала працювати, щоб прив’язати до цієї витівки ім’я Пособця. Ці зусилля почали нову битву звинувачень та суперечок, коли Пособець заперечив опубліковані текстові повідомлення, що демонстрували, як він зі спільниками обдумує план (на їхню думку, «Трахни Меланію» звучало «надто слабо»). У цей час прихильники Пособця вдалися до класичної тролячої тактики гри в жертву й гнівно звинувачували інших користувачів «Вікіпедії» у «підриві репутації».

У цьому сум’ятті було забуте дещо важливе – мотиви сотень демонстрантів. Через простий акт зміни напрямку їхня ціль та ідея фактично зникли.

Найважливіше, що завуальовані інформаційні операції ефективні, бо є частиною ширшої стратегії, яка поєднує невидиме та видиме для подвійного удару. Маневр Пособця «Зґвалтуй Меланію» спрацював саме тому, що провокатор міг розраховувати на величезну мережу протрампівських акаунтів у соцмережах, які й зробили хештег, а отже, повідомлення підсилили ЗМІ та трендові алгоритми Twitter. Ця хитрість мало відрізнялася від тих, що використовують ІДІЛ, Росія чи будь-який інший інформаційний боєць.

Скидається на те, що ці битви ніколи насправді не вщухнуть (по суті, обговорюючи будь-який інцидент, ми стаємо частиною його поширення, як станете й ви, якщо опублікуєте онлайн щойно прочитане). Та навіть у цих битвах бувають переможці та переможені. Настає момент – часто швидко, – коли головна ціль досягнута. Лише після кількох секунд роботи хештег «Зґвалтуй Меланію» тепер навіки пов’язують із протестом у морозному листопаді 2016-го. Після кількох тижнів онлайн-підбурювань Україну втягли у війну. А коли мішені намагаються звільнитися та відбиватися, їхні опоненти вже зайняті плануванням нової атаки. Так само як і дивовижні наслідки пропаганди ІДІЛ чи неослабна робота над вірусними хітами BuzzFeed, усі ці битви – експерименти як для учасників, так і для решти світу. Усе, що спрацьовує, згодиться для наступної битви.

У новітніх інтернет-війнах західні демократії виявили свій очевидний недолік. Сформовані епохою Просвітництва, вони прагнули до логічності й послідовності. Побудовані на поняттях прозорості, вимагали підзвітності й відповідальності. Саме ці риси зробили демократію успішною формою правління, що перемогла в обох світових війнах та змаганнях між супердержавами в минулому столітті. На жаль, такі цінності не сповідують управні інтернет-тролі на кшталт офіцера, який спеціалізується на аналізах сечі; знаменитості, котра перетворилася на політика, чи держави, що використовує тролінг як глобальну стратегію ведення інформаційної війни.

Коли Україна анонсувала створення добровольчої «інтернет-армії», російські пропагандисти перетворили це на жарт. Коли в Німеччині запрацював Центр захисту від дезінформації, щоб протидіяти фейковим чуткам та навчати громадян критично оцінювати російські джерела, RT зазначив (і то небезпідставно), що діяльність Центру перегукується з «міністерством правди». Коли розвідслужби США задокументували докази російського втручання у президентські вибори-2016, щоб збільшити громадську обізнаність з інформаційною війною та вжити належних заходів, цей крок швидко перетворили на змову «таємної влади». Відкритість усіх згаданих держав робила їх уразливими.

Але не все так погано. Адже відкритість демократій та Інтернету розширила боротьбу. Що більш заплутаною й нелінійною стає війна, то більше учасників утягуються в неї.

Війна між усіма

Перед камерою фігура в чорному плащі. На ній біла маска з карикатурно вигнутими бровами, загнутими на кінцях догори вусами і тонкою загостреною борідкою. Рот маски викривлений у зловісній посмішці. Її комп’ютерний голос лунає гучно, проклинаючи злочини самопроголошеної Ісламської Держави й обіцяючи помсту. «Кодекс честі наказує нам захищати беззахисних як у кібернетичному, так і в реальному світі».

Фігура складає руки, чорний одяг контрастує з кулею відтінку сепії за її спиною. Відео закінчується девізом, покликаним нажахати будь-якого користувача Інтернету.

Ми Аноніми.

Ім’я нам легіон.

Ми не забудемо.

Ми не пробачимо.

І нарешті, коли екран темнішає:

Чекайте на нас!

Коли ІДІЛ стала відомою в цифровому світі, вона, зокрема, привернула увагу неочікуваного супротивника – членів групи хактивістів «Аноніми». Вірусна пропаганда Ісламської Держави зачепила їх за живе. Маючи себе за вартових Інтернету, Аноніми вирішили боротися.

Вони почали свою невпевнену та безладну контратаку, поєднуючи ситуативний тролінг і переслідування. Цифрові дружинники борознили великі екосистеми платформ на кшталт Twitter та YouTube, безжально висміюючи бойовиків ІДІЛ щодо їхнього статевого життя (читачам ставало ніяково перед свійською худобою) та позначаючи, які акаунти слід видалити. Веб-сайти ІДІЛ перевантажували трафіком та вибивали з мережі. Японські хактивісти, дізнавшись про жорстоке обезголовлення двох своїх співвітчизників, вирішили вдарити по одному з найцінніших активів Ісламської Держави – її рейтингу в Google. Японці створили програми-бомбардири пошукових слів, пов’язаних з ІДІЛ. Повідомлення про джихад підмінялися на аніме-персонажа ІДІЛ-тян – дівчину в чорному вбранні із зеленим волоссям, милою усмішкою та одержимістю динями.

Хоча зусилля «Анонімів» надихнули багатьох шукачів гострих відчуттів, які долучалися до операцій проти ІДІЛ лише на кілька днів, переважно редагуючи власні епічні проголошення війни в YouTube, загальне божевілля поступово сформувало хактивістів нового штибу. У чоловіків та жінок, що кидали свої життя у битву з «Кіберхаліфатом», ненависть до Ісламської Держави зростала зсередини й часом була дуже особистою. У протидії брали участь: відставник армії США DigitaShadow, який вистежував осередки ІДІЛ у мережі з лісової глушини американського півдня; колишня королева краси «Міс Йорданія» Лара Абдаллат, яка боролася проти пропаганди ІДІЛ у Twitter; європейський волоцюга Мікро – результат виховання прийомних родин та в’язниці для неповнолітніх, який використовував своє знання арабської мови й нестримну енергію, щоб виявляти, позначати та знищувати акаунти ІДІЛ по всьому Інтернету.

З часом хактивісти об’єднали свої зусилля в