Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Новини 📚 - Українською

Читати книгу - "Новини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Новини" автора Андрій Любомирович Войницький. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 130
Перейти на сторінку:

— Ну, я точно не пам’ятаю...— Захарченко замислився.— Мабуть, о пів на дванадцяту чи десь близько того.

— Коли ти виходив, усі інші залишалися в кімнаті? — зіщулилася адвокат.

— Звісно. Всі, крім мене...

— А Соня Купер? Вона ж відмовилась!

— Ні, вона також лишилася.

Світлицька замислилася. Журналістка Маша поруч зі мною грала в тетріс на телефоні і нічого не записувала.

— А коли ти повернувся в кімнату? — швидко спитала адвокат.

— Десь за півтори години. Я довго розмовляв по мобільному, потім пив самбуку і коктейлі з якимись дівчатами біля басейну...

— Що ти побачив, коли повернувся до кімнати?

— Коли я повернувся, там уже не було ні Саші, ні Соні Купер, ні Наталії, тільки Луговий та Яна. Вони були майже голі і під кайфом. Мене вони відразу витурили і зачинилися у кімнаті. Ну, я й пішов собі...

— Пізніше під час вечірки ти бачив Сашу або Соню Купер?

— Ні. Та я їх і не шукав. Випивав собі потроху. Потім узагалі мало що пам’ятаю. А ранком нас побудили і почали виганяти з будинку.

— Як ти вважаєш,— повільно спитала адвокат, витримавши паузу,— Соня Купер і цей Саша добре знали одне одного чи вони познайомилися тільки на вечірці?

— У мене склалося враження, що добре,— відгукнувся Захарченко з клітки.

— Чому ти так вирішив?

— Ну, вони увесь час перемовлялися між собою... І Купер його обіймала, наче вони близькі друзі. І навіть не просто обіймала! Я бачив, як вони цілувалися!

— У мене більше немає питань, ваша честь,— адвокат сіла.

— Прокуроре, є питання?

Прокурор зробив над собою видиме зусилля і піднявся, плеснувши долонею по своїй шкіряній теці так різко і важко, ніби добивав знахабнілого таргана. Він був ще досить молодий, але під розчахнутими полами синього піджака вже кругліло помітне черевце, і я подумав чомусь, що сама прокурорська посада зобов’язує найперше обзавестись трьома її головними атрибутами — гарним костюмом, вагітним животиком і солідною шкіряною текою.

— Захарченко, ви особисто бачили процес виготовлення наркотику? — спитав прокурор.

— Узагалі?

— Я маю на увазі день смерті Наталії Штос,— акцентував він таким тоном, наче мав справу з клінічним ідіотом.

— Я ж уже казав. Ні, я вийшов трохи раніше.

— А взагалі? — з невідомою метою спитав прокурор.

— А взагалі, звичайно, бачив.

Прокурор замислився.

— Чи згадував Луговий так званого Сашу в приватних розмовах з вами?

— Так, було.

— Що саме Луговий говорив про нього?

— Він казав, що у Саші затарюється дур’ю два райони,— відповів Захарченко з великою охотою,— Салтівка і Олексіївка, та навіть і Павлове Поле до Отакара Яроша, але там уже велика конкуренція. Луговий розповідав, що в окремі дні весь харківський трафік амфетаміну йде через Сашу, і з ним краще не сваритися, бо він «здав» більше народу, ніж волосин у нього на грудях. Це такий жарт був. Луговий взагалі якось несмішно жартував... І ще він казав, що Саша, якщо забажає, міг і з мусарні кого завгодно витягти... тобто з міліції... просто одним дзвінком. Всі знали, що Саша — бнонівська собака.

— Маєте на увазі БНОН? — перепитав прокурор.

— Так,— Захарченко здригнувся, наче отримав слабкий удар током, і раптом випростався.— А що? Мені втрачати нічого! Доказів у мене, звичайно, ніяких, але всі знають, що у Саші був найкрутіший товар. Тому що — конфіскат, і все майже нерозбадяжене! Дорого, але найкраще! Може, тому він і на свободі гуляє, а не сидить ні за що, як я!

Прокурор мовчав. Судді також. Мовчав і зал.

— Тому що посилочки отримує звідти, розумієте? — розпалявся, відчуваючи загальну увагу, Захарченко.— З відділку! Ось вам, прокуратура, й інформація для роздумів. Він як барижив, так і барижить, а я нікого навіть шпилькою не штрикнув, а вже більше року в СІЗО! Ще й закриєте мене років на п’ятнадцять, з вас станеться!..

— Він згадував якісь імена? — набурмосився прокурор.— З ким конкретно той Саша контактував у БНОН?

— Та звідки мені знати? — вже майже істерив Захарченко.— Він переді мною якось, знаєте, не звітував!

— У мене нема більше питань, ваша честь,— прокурор похмуро всівся на місце.

— А ви проведіть перевірку щодо цього, пане прокуроре! — саркастично вигукнув сивий суддя.— Це ж ваш безпосередній обов’язок!

Прокурор знову почав з гідністю підніматися, але суддя

1 ... 64 65 66 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новини"