Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Спроба Павла Скоропадського 📚 - Українською

Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спроба Павла Скоропадського" автора Данило Борисович Яневський. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 84
Перейти на сторінку:
«стан надзвичайної охорони» було запроваджено з наданням відповідних прав міському отаманові. 10 листопада воєнний стан було оголошено на «Чернігівщині з доданими до неї повітами, Київщині з доданими до неї повітами і з Київським градоначальством та Полтавщині… з наданням всієї повноти влади відповідним командирам корпусів в своїх корпусних районах: на Чернігівщинікомандирові V корпусу, на Київщині з Київським градоначальством – командирові IV корпусу, на Полтавщині, за винятком доданих повітів Харківської губернії,командирові VI корпусу».

Того ж дня, 10 листопада, голова держави звернувся з Грамотою «До всіх громадян-українців» із «щирими, зичливими та твердими словами»: «Тепер було б не на часі розпалювати межи різними колами громадянства вогонь ворожнечі; тепер усі, хоч би вони гадали будувати державу кожний по своєму, повинні з'єднатися в одному почуттю щирої любові до батьківщини і пам'ятати, що ламати в ці дні звичайний біг державного життя, навіть з найкращою метою, було б однаково, як підвести наш край під велику небезпеку, а може бути, не дай Боже, і погибель».

Рада Міністрів. 14 листопада

І це не було публіцистичне перебільшення – генерал Скоропадський не був, наскільки нам пощастило зрозуміти, прихильником ура-патріотичної, а тим більше, революційної риторики. Судомно шукаючи позитивної розв'язки, 14 листопада він призначив новий склад уряду, до якого увійшли:

Голова Ради Міністрів, т. в. о. міністра земельних справ – С. Гербель[248]

міністр закордонних справ – Г. Афанасьев

міністр фінансів – А. Ржепецький

міністр внутрішніх справ – І. Кістяківський

т. в. о. військового міністра – Б. Шуцькой

міністр морський – А. Покровський

міністр праці – В. Косинський

міністр торгу і промисловості – С. Меринг

міністр народної освіти та мистецтва – В. Науменко

міністр продовольчих справ – Г. Глинка

міністр юстиції – В. Рейнбот

державний контролер – С. Петров

міністр народного здоров'я та опікування – В. Любинський

міністр ісповідань – М. Вороновим

тимчасово управляючий Міністерством шляхів – Є. Ландсберг[249]

Хто ці люди?

Воронович Михайло Михайлович (рік народження невідомий). Походив з дворянської родини. Випускник Імператорського училища правознавства (1890, золота медаль). Працював помічником прокурора в Новгородському та Петербурзькому судах. Під час Російсько-японської війни 1904—1905 pp. – уповноважений Червоного Хреста. В 1905—1915 pp. – начальник управління землеробства в Херсонській губернії. В 1915—1917 pp. – губернатор Бессарабської губернії. Дійсний статський радник. У 1917—1918 pp. – один з очільників Союзу земельних власників. В уряді Лизогуба – товариш міністра внутрішніх справ. Представляв УД на Ясській нараді з представниками країн Антанти. Забитий антигетьманськими повстанцями.[250]

Кістяківський Ігор Олександрович. Народився в Києві в 1876 р. Випускник юридичного факультету Київського університету Св. Володимира, доцент цього університету. З 1903 р. жив у Москві, адвокат, викладач Московського університету. В 1910—1917 pp. – викладач Московського комерційного інституту. Товаришував з В. Антоновичем, В. Вернадським, П. Науменком, матеріально підтримував часопис «Украинская жизнь». За часів УД – державний секретар, з липня – міністр внутрішніх справ, разом із Б. Бутенком, Д. Дорошенком, В. Любинським та О. Рогозою виступав проти федеративних відносин з Росією. З 1919 р. – на еміграції, жив у Стамбулі. Помер 1941 р. Масон.

Автор численних наукових праць, зокрема «Богова відповідальність наслідника в римському праві» (1900), «Поняття про суб'єкт права» (1903) та ін..[251]

Косинський Володимир Андрійович. Народився 13 серпня 1864 р. в с Дорошівка (за іншими даними, на хуторі Янков) Глухівського повіту Чернігівської губернії в заможній дворянській родині. Випускник фізико-математичного та юридичного факультетів Московського університету (1877). В 1892—1894 pp. – професорський стипендіат кафедри політекономії і статистики Московського університету. В 1896—1897 pp. – у науковому відрядженні в Німеччині та Австрії. З 1900 р. – приват-доцент кафедри політекономії Московського університету. У 1902—1904 pp. – ад'юнкт-професор Ризького політехнічного інституту. З березня 1904 р. – в. о. екстраординарного професора кафедри поліцейського права, з жовтня 1905 р. – декан юридичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Докторську дисертацію з політекономії захистив у Московському університеті (1907 p.). У 1905 р. брав участь у підготовці конституції. 1907 р. звільнений з посади декана і притягнутий до кримінальної відповідальності за «потурання безладові», але був виправданий. З 1909 р. – ординарний професор кафедри політичної економії при сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту, професор КПІ в 1909—1921 pp. Одночасно працював на кафедрі прикладної економіки Київського комерційного інституту. З 1918 р. – академік ВУАН (виключений 1928 p.). З 1921 р. – на еміграції в Польщі, голова російської академічної групи в Польщі. З 1922 р. – професор Російського народного університету і Російського юридичного факультету в Празі (Чехословаччина). Читав лекції у Вищому комерційному інституті та Російському інституті сільськогосподарської кооперації в Празі й Українській господарській академії в Подебрадах (Чехословаччина). Від 1928 р. – професор кафедри політичної економії Латвійського університету. Водночас з 1931 р. викладав у Російському інституті університетських знань у Ризі (Латвія). Помер 1938 р. в Ризі. Масон.

Видатний фахівець у галузі політекономії, фінансів і економіки сільського господарства. Розглядав питання нової ролі науки та її організації, наголошуючи на необхідності тісного зв'язку вищої технічної

1 ... 64 65 66 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спроба Павла Скоропадського», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спроба Павла Скоропадського"