Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниці розкриває санскрит" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:
тобто до повня місяця, мають назву бака-панчака, досл. «журавлина п'ятірка». Вважається, що навіть журавель упродовж цих п'яти днів не споживає риби, а тим більше набожна людина мусить ревно дотримуватися посту. Зрозуміло, що за цим стоїть цілий комплекс уявлень і вірувань, пов'язаних із Вішну-Крішною та журавлем.

Буддійська література знає кілька притч, пов'язаних із журавлем. Дві з них так і називаються — «Бака-джатака» й «Бакабрахма-джатака», тобто «Притча про журавля» і «Притча про Журавля-Брахму». Брахма в індійській міфології — творець світу, разом із Вішну й Шівою він складає так звану трійцю /трімурті/ верховних богів індуїз<180>му. Від неї невіддільний тризуб, у якому Брахма уособлює праве вістря, Вішну — ліве, а Шіва — середнє, що, в свою чергу, символізує творення, збереження і нищення світу.

Брахма зображається верхи на журавлі або лебеді, вони — його їздові птахи, як їздовим птахом Вішну є міфічний Гаруда, цар птахів, а Шіви — бичок Нандін. Ці ж птахи пов'язуються і з дружиною Брахми — Сарасваті, причому характерно, що санскрит знає слово сарас — «журавель», «лебідь». Зважаючи, що компонент — ваті в її імені — суфікс, тотожний укр. — виця /наприклад, у річкових назвах/, то саме її ім'я може означати «Журавлина/Лебедина». У «Рігведі» Сарасваті — найшанованіша ріка, їй там присвячено три гімни. Матір'ю її вважається ріка Сіндгу /Сінд, Інд/. У неї сім сестер, цебто інших річок, вона — мати потоків, найкраща з матерів, річок та богинь, називається асурською і божественною. У неї золота колісниця, вона багата кіньми, покровителька співців і поетів, богиня священної мови. У післяведійський період стає богинею красномовства й мудрості, дружиною Брахми, винахідницею санскриту, покровителькою наук і мистецтва. У Києві існує український ансамбль індійського танцю, названий на її честь — «Сарасваті». Первісно Сарасваті — річкова богиня. Вважається, що в основі цього образу — ріка Сарасваті в північно-західній Індії, якої тепер немає і яка, за уявленнями, зараз тече під землею. Існує думка, що ця назва — результат перенесення на індійський грунт іранського гідроніма, авестійська назва якого — Харахвайті. Ця ріка нібито була важливим рубежем у міграції аріїв, тобто індійців та іранців, зі своєї прабатьківщини, яку багато хто вбачає в ареалі на північ від Чорного моря. А коли так, то ця ріка первісно могла існувати ще на цій прабатьківщині, тобто вона мусила відбитися і в гідронімії України. «Махабгарата» знає плем'я сарасвати; назва ця, на думку деяких учених, дана через те, що плем'я жило на берегах Сарасваті. Інші вважають, що воно поклонялося богині Сарасваті, через що й саме плем'я називалося її іменем. У штаті Уттар Прадеш і сьогодні існує брахманська каста сарасватів, у назві яких могли відбитися згадані щойно версії, але міг відбитися і зв'язок із журавлем чи лебедем як тотемним птахом. До речі, сам Гопал Баглай брахман і уродженець Уттар Прадешу; тут же знаходиться і Матхура, місто основних подій між Крішною і Кансою-Журавлем, описаних, зокрема, в «Премсагарі» /«Океані любові»/ Лаллу джі Лала /ХІХ ст./; цей твір іще 1937 року переклав наш земляк із Золотоноші, відомий індолог академік Олексій Баранников /1890-1952/.

Як мовилося, слово хінді багла походить від санскр. бака — «жура<181>вель», «чапля», розширеного суфксом — ла, який, до речі, наявний у словах «чапля» й «журавель» як — ля та — ль. У санскриті та хінді суфікс — ла утворює прикметники від іменників. Наприклад, мадгу «мед» — мадгула «медовий/медв'яний», «солодкий»; манджу «краса», «врода», «чарівність» — манджула «гарний», «вродливий», «чарівний». Це слово відбилося в прізвищі козака Кальницького полку — Грицько Мандзуленко /277; сотня Дашовська/; у цій же сотні служив і Федір Рудрименко /одне з імен Шіви — Рудра/. Козак Радко Манджеленко /205/ був в Уманському полку. В Індії Манджула — чоловіче й жіноче ім'я. Героїня «Океану сказань» кашмірського поета Сомадеви /ХІ ст./ і цариця має ім'я Манджуліка, тобто «Красуня», «Вродливиця». У Полтавській області є річка Манжейліка /варіанти — Манжелія, Манжалія/, права притока Псла (СГУ, 351). Неподалік — село Манжелія /в Глобинському районі/, назва якого вважається тюркською. Слід відзначити, що хінді — дж- переходить у — дз- в маратхській мові, поширеній у штаті Махараштра /Західна Індія/, а цей ареал виявляє паралелі з українською топонімією та гідронімією.

Українці знають прізвлще Бака; Бака — річка в Криму, притока Качі. Там же річка Баклаїр /СГУ, 30/. В Україні є річки Бакова, Баковецька /сюди ж, очевидно, Бокова й Боковенька, притока Бокової /СГУ, 62/. Санскр. бака має і форму вака, тому сюди долучається річкова назва Вака /СГУ, 80/. Річки Бакай, Бакайка, Бакайчиха фіксуються в басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу й Азовського моря. Інше санскритське слово на означення журавля або чаплі — бакота /SED, 384/. У сучасних українців побутує прізвище Бакота. Село Бакота, відоме з 1240 року, є в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Таку ж назву має і річка, притока Дністра, у тій же Хмельницькій області, де засвідчено річку й населені пункти Баглаї /СГУ, 31/. Село Бакота є також у Волинській області.

Синонімом до багла є діалектне хінді бакула /ХРС ІІ, 197/. У Сумській області, у водозборі Псла, маємо ручай Бакулин /СГУ, 31/. Козак Полтавського полку /414; Зінківська сотня/ мав прізвище /чи прізвисько/ Бакуль. У цій же Зінківській сотні служив козак Федір Журавка. У цьому ж полку, але в іншій сотні був Захарка Журавний /394/, у Миргородському — Пилип Журавко /322/, в Прилуцькому — Іван Жоравський /454/, у Ніжинськоглу — Юхим Журавель і Терешко Журавленко /464, 466/, у Чернігівському — Лашко Журавель та Овдій Журавленко /477/ тощо. Що стосується козацьких прізвищ Чапля, Чапленко, Чаплинський, то вони в «Реєстрі» засвідчені виключно в Кропивнянському полку — всього 6. Із них прізвищ Чапленко — 4 в одній сотні, Оркліївській, можли<182>во, братів чи близьких родичів /355/. Гнатко Чапля — з Демської сотні, Іван Чаплинський — з Пирятинської /351, 361/.

Різновидом багла — «журавель», «чапля» є і бугла, а в Тернопільській області маємо річку Буглівку й село Буглів /СГУ, 73/. Слово багаль — теж різновид багла, звідки, очевидно, й українське прізвище Багаленко /Богаленко/. Грицько Богаленко служив у Корсунському полку і в тій самій сотні Ясутина, де й козак Андрій Баглаєнко /156/; тут, до речі, були й інші козаки з виразними індоарійськими прізвищами — Бальвір, Білденко, Курупа, 0нупко.

1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"