Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 88
Перейти на сторінку:

— Спробуй ще раз, — порадила подруга, — Але на цей раз, спробуй нагадати йому, що ви сім’я і що ти потребуєш його допомоги, а не критики. І поясни свою позицію, без криків та сліз.

— А якщо не вийде? — Я була завідомо впевнена в провалі, аніж в чомусь іншому.

— Будемо сподіватися, що до такого не дійде, — прошепотіла Ліна, зітхаючи. Навіть вона не знала, як закінчиться ця історія, — Та якщо щось піде не так, ти завжди можеш жити у мене. Я тебе не кину напризволяще, ти ж знаєш.

— Знаю і цінує це.

— Тоді, витирай сльози та нумо відриватися, — Ліна випустила мене зі своїх обіймів і знову наповнила бокали, — Нам варто надолужити згаяне, поки твій благовірний не повернувся. Він же повернеться зі штатів, чи ти до нього поїдеш?

Мій шлюб з Владом ще одна проблема, котра потребувала нагального вирішення. Та як тут зарадити, я не знала. Чоловік вже встиг мене повідомити, що розлучення мені не дасть. Хоча причин цього свого рішення не назвав. А в його кохання, я більше не вірила. Чи не хотіла вірити.

— Та наче обіцяв повернутись, — я зробила кілька ковтків, — Ми з ним, останнім часом, наче кішка з собакою: весь час гриземось. І що б я не зробила, чи сказала, він завжди невдоволений. А ще, — я зібрала з духом, й промовила: — Він мене вдарив. Не сильно, синяка не було. Але сам факт, Лін. Я так налякалась, що мало Богу душу не віддала.

— І ти мовчала? Серйозно, Челсі?

Ліна аж підскочила на дивані.

— А якби він тебе приклав ще раз? Хто б тебе врятував у вашому домі на краю міста?

— Ніхто, — прошепотіла я, відчуваючи, як сльози знову котяться по щоках, — Проте, це сталося в ресторані. Та не це головне, а те, що він навіть не вибачився, розумієш?

Образа на чоловіка за той випадок й досі жила в мені. А він навіть не намагався хоч якось пояснити свою поведінку. Про вибачення, я взагалі мовчу.

— А потім змусив мене їхати до батька і жити там, поки він не повернеться зі штатів, уявляєш?

Я не розуміла, що коїться з Владиславом і чому він став такий жорстокий. Що стало причиною таких різких змін і його безкінечного невдоволення мною та нашим шлюбом. Його наче підмінили.

— А я завжди тобі казала, що Влад не такий хороший, яким прикидається.

— Лін, не наговорюй на нього. Ви просто не зійшлися характерами, от і все.

Ліна зіщулила очі й глибоко вдихнувши та видихнувши, промовила:

— Я не хотіла цього казати, подруго, — вона різко встала й наче маятник, почала переминатися з ноги на ногу, — Але твій чоловік не тільки бабій та зрадник, а ще й злочинець!

— Що ти таке мелеш, Ліно? — я теж різко встала, не відводячи погляду від зіниць Ліни. На мій превеликий жаль, вони не розширилися. Подруга навіть не здригнулася, а значить — не брехала.

— Що чула, моя дорога.

— Поясни, — потребувала я.

Я могла зрозуміти слова подруги та навіть, можливо, частково повірити. Але кримінал, це вже ні в які ворота.

— Ти ж знаєш, де я працюю, так? — Я кивнула, — І знаєш, що наш журнал любить винюхувати пікантні історії про всіх цікавих, відомих та багатих людей, — Я знову кивнула. Про цей журнал хіба що лінивий не знає. Він дуже провокаційний, — Так от, якось нам потрапило до рук досьє на твого Влада і наш ген-редактор дуже зацікавився ним. Він поручив мені та ще кільком особам написати статтю про талановитого боксера та чемпіона.

— Яку ще статтю? Я нічого такого не читала.

— Бо вона так і не надійшла в друк, — Ліна нервово потерла чоло, — Челсі, після всього що нам вдалось дізнатись, наш колишній ген-редактор звільнився по власному бажанню й нам пропонував те саме. Його так залякали «дружки» твого Влада, що чоловік мало не помер від страху.

— Ні, ні, ні, — я закрила вуха руками, — Це не можливо. Я не вірю. Влад, звичайно, ще той фрукт. Але кримінал? Ліно, ти впевнена? Може ви помилились?

Подруга прикусила губу й поглянула на мене з жалем.

— Сонечко, я правда хотіла тобі розповісти, але, — вона спробувала мене обійняти та я ухилилась, — я боялась за тебе і за життя моїх близьких. Після того, як я відмовилась звільнятись і все ж бажала надрукувати статтю, мені почали приходити погрози. Щодня.

Ліна нервувала й розхвилювалася не на жарт, ніби знову переживала ті події.

— То чому ти не сказала, Лін? Я б пішла до батька, ми б його попросили про захист. Ти ж знаєш, він не остання людина в місті. Він би допоміг.

Мені все ще не вірилось в почуте. Я не хотіла вірити. Я не могла. Адже, усвідомити усю цю брехну було нереально. З ким я жила? Кого кохала? Ким є насправді мій чоловік?

— І він допоміг, Челсі. Правда.

Я відчула біль в грудях і слабкість в тілі. Повільно осіла на диван і прикрила обличчя руками. Катастрофа. Всі довкола брешуть, брехали та будуть брехати мені. Жаліють мене, вважаючи слабкою і нікчемною. Що за життя?!

— То виявляється він теж знає, так?

Ліна кивнула.

— І все одно штовхає мене в обійми Влада...

Правда буває різною: приємною та не дуже, чистою та з домішками бруду, небезпечною та живильною, наче цілюща вода. Та іноді, вона буває болючою, пекучою та отруйною. Вона проникає в тебе, в кожну твою клітину, молекулу, атом і знищує тебе, заражаючи собою, як інфекція, як вірус. Ти втрачаєш можливість чути, бачити, думати. Втрачаєш відчуття часу та простору. Тебе ніби-то викинули в космос й ти застряг в тому вакуумі без захисного скафандра, доступу до кисню й мінімального шансу на спасіння.

Ти розтоптаний, знищенний, вбитий.

 

 

 

1 ... 64 65 66 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"