Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 88
Перейти на сторінку:
Розділ 31

/Ярослав/

Якщо визнати свою залежність, чи сприяє це одужанню?

 

Я гнав по заміському шосе наче навіжений, стискаючи в руках руль. Серце шалено калатало у грудях та зводило з розуму від болю. Всі мої нутрощі вивертало назовні від думок, котрі нещадно жалили розум, тіло, душу. І як позбутися цього пекельного болю, як розірвати це кляте коло, я не знав. Чи був вихід з пекла у Данте? Хто зна, може десь і був. А він закоханий сліпець, яким я з недавніх пір являюсь, все ходив по колу й бився головою в замкнені двері. Чого він там побачив, у тих дверях? Одному Богу відомо. Та хіба мені його судити? Я нічим не краще. Бовдур, яких мало.

Зціпивши зуби, загарчав. Аби хоча б якось спустити пар та вгамувати спрагу, що солодкою патокою отрути розливалася в душі. Я хворий на всю голову, і навіть іменитий фахівець, друг Асі, не допоможе мені. Мій випадок — це клініка!

Різко натиснувши ногою на тормоз, зупинив машину. Вийшов з авто й знявши удавку, викинув її геть. «Трясця його матері!» — вилаявся подумки, задерши голову. З неба на мене споглядали міріади зірок й безперечно, гадали, що я збожеволів.

До горла раптово підступила нудота, змусивши скорчитись й скластись удвоє. А потім благополучно вивернути вишукану вечерю, приготовлену зведеною сестрою Челсі, на зелену траву. Коли від спазмів почав боліти живіт, я витер долонею рот й відкривши задні дверцята авто, намацав рукою пляшку мінералки на сидінні. Завжди вожу з собою воду, вологі серветки та пластир. Ніколи не знаєш, що й коли пригодиться.

Змочивши губи, зробив ковток, а потім використав решту води аби вмити обличчя та руки. Це трохи освіжило та привело до тями. Хоч думки світлішими не стали. «Як же гидко! Як же важко! "Бля*ство" просто!»

Я вже не контролював себе та емоції, що вирували в мені, й прагнули вирватися на волю. Я, здається, просто втратив здатність думати, коли побачив Челсі в сльозах. Її бліде обличчя й потухлий погляд були красномовніші, аніж вона сама. В цей момент, всі мої заборони, табу, запобіжники зірвало і я був ладен на все заради неї. Навіть на вбивство. Як же мені болить бачити її такою.

— Диявол! — вилаявся я, викинувши пусту пляшку.

Безсилля просто вбивало, розривало на шматки. Я не міг захистити її, бо не мав на це прав. Але й кинути там одну, залишити на поталу цим гієнам, теж не міг.

— Ну, чому ти така вперта й до біса правильна, Челсі? Чому?

Я картав себе за бездіяльність, а її за супротив моїй допомозі. Вкотре.

— Думай, Ярославе, думай! — наказав сам собі, обходячи авто вже втретє.

Я не міг залишити це просто так, не міг. Варто було щось зробити, аби родичі Челсі та горе-чоловік більше не могли заподіяти їй зла. «Бідна моя дівчинка!» Якби ж вона захотіла прийняти мою допомогу. Якби ж не опиралась так сильно й не нехтувала пропозицією.

Я розумів, що вона залякана батьком-тираном, змучена витівками чоловіка та знущанням мачухи й сестри, та все одно не міг осягнути її не бажання приймати мою поміч. Адже вона її потребувала. Я знав це, я бачив це в її очах. Прекрасних бурштинових очей, котрі снилися мені щоночі й зводили з розуму. Як же я жадав її в цих снах, як мріяв пригорнути, приголубити, вкусити смак її рожевих губ. Та мене в трубу скручує від бажання й нестерпного болю, що виникає після цього. І я не можу втамувати свою спрагу, ані фізичну, ані душевну. Бо лише вона, Челсі, здатна врятувати мене від цих мук. А вона — її губи, форми, тіло — досі табу.

— До біса все! — проричав і вдарив кулаком по даху авто. Рука занила від болю, та байдуже.

Я всівся в авто, застебнув пас безпеки й повільно рушив з місця. Швидко доїхав додому, ввалився до квартири та попрямував у душ. На півдороги до ванної, зупинився. В кінці коридору знаходилась моя спальня і там чомусь горіло світло. Я нахмурився, здивований. Наче не залишав нічого увімкненого. Вирішив перевірити.

Я взяв з найближчої тумби важку статуетку й тихо, навпочіпки прокрався до дверей. Привідчинив їх повільно й вже замахнувся, як перед очима повстав образ Катерини.

— Якого біса? — прогарчав, опускаючи зброю, — Ти що тут забула?

Мене розпирало від злості.

— А якби я тебе вдарив от цим?

Катерина миттєво встала з ліжка, на ходу вдягаючи шовковий халат під яким приховала свої принади.

— Ти глуха чи що? Відповідай.

Моєму терпінню на сьогодні прийшов кінець.

— Ярику, ну не злись ти так, — вона ходою кішки підійшла й повисла у мене на шиї.

Запах її противних парфумів огорнув усе довкола. Ніколи не любив їх.

— Катю, ми наче все обговорили, домовились.

От нащо вона прийшла? «Ніби сам не розумієш», — проспівав внутрішній голос.

Мене аж пересмикнуло від можливих варіантів.

— А я, між іншим, скучала, — Катя провела пальчиком по твідовому піджаку й прокралася долонею під нього, — Все чекала, що ти передумаєш, подзвониш, — її рука продовжувала блукати тілом, дісталася гудзиків на сорочці й стала їх розстібати. Повільно, один за одним, оголяючи мій торс.

Катерина була дуже привабливою, сексуальною й доволі гарячою штучкою. Не дарма ми стільки часу були разом. Вона знала, як себе подати й що запропонувати, аби її хотіли. І я хотів. Доволі часто та довго. В різних місцях, на різних поверхнях та в найвіртуозніших позах. Та ключове в цьому всьому «хотів».

— Острозька, хіба ти не розумієш? Ми більше не разом. І це назавжди.

Боже, скільки ж це часу вона виношувала цей план? Тиждень, місяць? І головне для чого? Заради одноразового сексу? Безглуздя.

— Не розумію. Нам же було добре вдвох, — образилась й скривила губи.

— Було, — погодився я, — та все має властивість закінчуватись. Ніяк не второпаєш?

Тим часом рука Катерини пробралася під сорочку, провела лінію від грудей до низу живота й окресливши кубики, торкнулася ременя.

— Катю, зупинись, — промовив сердито, перехопивши її руку, — Не змушуй мене погано думати про тебе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 65 66 67 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"