Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"

Епілог

— Кіті, мені ще довго чекати на свою каву? — обурюється бос. — У мене за п’ять хвилин зустріч!

— Уже біжу, шеф!

Кладу слухавку робочого телефона. Кава вже готова, а от я — не зовсім. Зачиняю двері приймальні на замок, поправляю одяг. Хвилююся в передчутті. Набираю в легені повітря і відчиняю двері кабінету свого керівника. Заходжу до нього. Він весь зосереджений на документах, які я занесла йому пів години тому.

— Ваша кава, — муркочу, чекаючи на його реакцію.

— Нарешті, — відповідає, навіть не піднімаючи на мене погляд.

Я весь день малювала собі цю картину, а тепер збираюся втілити її в життя.

Розстібаю два верхні ґудзики піджака, нахиляюся через стіл, вигинаючись, наче кішка, і забираю документи в шефа, привертаючи його увагу.

— Бос, до кави додається десерт, — кажу глибоким голосом, від якого бос миттєво фіксує погляд на мені. Точніше, на моїх грудях, які випирають з білизни. 

Під піджаком крім неї нічого немає.

— Маленька, у мене за п’ять хвилин зустріч, — говорить хрипким голосом, пожираючи очима мої груди.

— І вона вже почалася, шеф, — усміхаюся, облизуючи губи.

Ну, а що мені залишається робити? Повинен же він якось розслаблятися? Та й уваги хочу.

— Кошеня… — відчуваю, що збирається заперечити, але я не дам йому такої можливості.

— Я твоя асистентка, і я відповідаю не тільки за твій графік роботи, а й за відпочинок в тому числі, — кажу своєму найбажанішому босу, обходжу стіл і сідаю перед чоловіком скраю.

Повільно розстібаю решту ґудзиків піджака, спостерігаючи за туманним поглядом чоловіка.

— У мене найкраща у світі асистентка, — каже він. Ривком задирає на мені спідницю, підхоплює за талію й садить собі на коліна. — І найкраща у світі дружина. Моя зухвала колючка, — додає Руслан, накриваючи мої губи жадібним поцілунком.

Так-так, Руслан тепер мій чоловік, а ще керівник. Минуло кілька місяців після того, як Руслан викрив незаконні справи Віктора, колишнього партнера його батька.

Руслан пробачив мені мою дурість, а я більше не тікаю від нього, навіть коли злюся й нервую. Навпаки, я вважаю за краще не розлучатися з моїм коханим чоловіком, з моїм захисником, ні на секунду. Навіть погодилася працювати поруч із ним, чому Руслан був дуже радий.

А ще я не розлучаюся з його подарунком — ланцюжком із кулоном, червоною шпінеллю, у якій знаходиться маячок, і Руслан будь-якої миті може відстежити моє місце перебування. Висновки я зробила. Руслану я можу довіряти більше, ніж самій собі. Я тільки вчуся бачити світ правильно й не піддаватися дурним емоціям.

Шлюбний контракт, який підписав Руслан і нібито передав свій бізнес Мілі, визнали недійсним. Тепер Віктор, Міла і всі, хто їм допомагав, заслужено сидять у в’язниці, і сидіти їм там доведеться дуже довго. Ну а Андрій, як виявилося, був подвійним агентом і успішно увійшов у компанію Віктора. Саме він і допоміг мене врятувати і вивіз далі від гріха у той час, як злочинців схопили.

Смерть батька Руслана так і залишилася загадкою. Але те, що він співпрацював із Віктором — це факт, на жаль. І, на щастя, Руслан не пішов у свого батька й категорично відмовився допомагати злочинцям.

Наше півгодинне усамітнення з Русланом закінчується пошарпаним одягом і божевільним блиском в очах. Перерва вдалася на славу. Приводимо себе в пристойний вигляд. Руслан дивиться на мене невідривно. Вже збираюся виходити з кабінету й повертатися на своє робоче місце, коли коханий чоловік перехоплює мою руку і притягує до себе.

—Ти знаєш, що ти найкраще, що сталося в моєму житті? — питає, а я тану від його слів, розчиняюсь у його блакитний безодні.

Він владний, суворий, не терпить заперечень. Це чоловік, якого бояться всі. Я бачу, наскільки він суворий із підлеглими, я бачу, як його поважають партнери по бізнесу. Тільки зі мною він стає ніжним, ласкавим, до неможливого турботливим, що спонукає ще більше цінувати його щемливе ставлення до мене.

Нехай усі навколо вважають мене не просто його жінкою, а власністю, і проводжають співчутливими поглядами. Та зазираючи в мої очі, вони можуть зрозуміти, наскільки помиляються. Я щаслива. Руслан не тиран, як вони гадають. Цей чоловік до нестями турботливий.

І цей чоловік весь мій.

— Мабуть, ти настільки хороший, що заслуговуєш на все найкраще, — відповідаю, хитро усміхаючись.

— Моє зухвале кошеня. Нікому тебе не віддам, — він торкається моїх губ в короткому поцілунку.

— Не віддавай, навіть якщо я здуру знову спробую втекти, — притискаюся до нього міцніше, зазираючи в очі коханого.

Тепер я знаю, як це — належати справжньому чоловіку. Це прекрасно, тому що я відчуваю себе найщасливішою жінкою у світі!

*** Кінець ***

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 547730 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 929553 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 639792