Читати книгу - "Біжи або кохай, Люсі Лі"

- Це все звісно жахливо, але чого ви вирішили, що ця Лідія навмисно не хотіла народжувати? Можливо в неї просто не виходило. 

- Бо я особисто бачила як вона ковтає протизаплідні пігулки. - підняла на мене заповнені сльозами очі Софа, та її погляд вмить набув рішучості. - Але Стасу сказати я побоялася, бо не хотіла влазити у їх стосунки. Це ще як тільки вони одружилися було, можливо вона потім перестала їх приймати. Але факт залишається фактом. Те що Лідія вийшла за Стаса заради грошей, було видно всім, крім нього самого. 

Апетит від цієї тяжкої розмови остаточно зникає, і я врешті решт відсунула тарілку з пахким ягідним пирогом, що поклала мені тітка Софа. Бо їсти вже зовсім не хотілося. 

Тепер нарешті до мене почало доходити чому всі в цьому будинку так дивно на мене дивилися при першій зустрічі. Виходить, я дуже схожа на колишню жінку Корецького. Та для Стаса, коли він побачив мене у перше, я згодилася як заміна померлої коханої. Тому він скоріше за все і запропонував мені ту угоду. Від якої я не могла відмовитися, але і виграти теж. Я у будь-якому разі опинилася б в його пасці. 

Розуміння цього холодним лезом вдаряє по підсвідомості, завдаючи неймовірного болю. Мені враз стало настільки гірко, що захотілося заволати пораненим звіром. 

Все поступово стало на свої місця. 

Холод та відчуженість Стаса, що змінювався на несамовиту пристрасть, його різкі зміни настрою та сплески агресії у мою сторону. Я наче дурепа все голову собі морочила, що роблю не так. А він просто, знайшов собі заміну. Як же боляче це усвідомлювати. 

У мене одразу виникло одне запитання, і я негайно його поставила Софі:

- А ті попередні дівчата, вони теж були схожі на Ліду?

- Чимось схожі, — невпевнено мотнула головою жінка. - Але ти…, - вона не встигла договорити, та різко обірвала нашу розмову, бо на кухню увійшов один з охоронців. 

Анатолій здається. 

Та і вести цю розмову далі вже не було сенсу, мені все і так було зрозуміло — іграшка, і є іграшка, більш нічого для Стаса я не значу. Розумом я це, мабуть, могла зрозуміти, а ось серцем прийняти відмовлялась.  

- Толік, а підкажи мені, будь ласка, де пропав Нат? Я його зранку шукаю, — щоб відволіктися від тяжкої теми розмови, я вирішила перемкнути свою увагу на охоронця. 

– Вони з босом поїхали на термінову зустріч, —  басом буркотить чоловік, навіть не дивлячись у мою сторону. - Коли будуть не попередили, — додав, жадібно оглядаючи очима свіжоспечений пиріг. Здається Толіку не було діла до наших із Софою розмов, і він нічого не чув. Ну це і на добре. 

- Тобі відрізати шматочок пирога? - питає Софа у Толі, вже переключившись на чоловіка. Та злетівши з місця почала заварювати каву.

Попросивши мені теж заварити філіжанку, та захопивши з собою недоїдений шматок пирога, я піднялася до себе. Мені потрібно було багато що обміркувати. Та нарешті вирішити для себе, що мені з усієї цією інформацією робити далі.