Читати книгу - "Вихор почуттів, Ксенія Стрілець"

Слава

Чесно кажучи, неприємно було почути ім'я брата, наче крім нього більше ніхто не має доступу до неї. Навіть крізь сон вона думала про нього і це б'є боляче. 

Я не збирався прикидатись братом, просто так вийшло. Вона запитала, а я розгубився. Побоявся бути застуканим. І ось тепер я тут, сиджу на краю дивану і спостерігаю, як вона спить скручена калачиком. Як і того разу в моєму ліжку, тихенько сопе підклавши під голову руки. Я сумую за нею, але коли бачу її, то перетворююсь на схибленого монстра, бо хочу вколоти її як найболісніше,  через те що вона так само не сумує за мною. Я ненавиджу себе це, але вже після, коли запізно забрати слова назад.

- Що ти тут робиш? - чую з-за спини здивований голос брата.

- Сиджу, - відповідаю тихо і вказую на сплячу Аліну, щоб він не говорив занадто голосно.

Андрій киває із розумінням, обходить диван і сідає у крісло навпроти.

- Ти втомив її своїми розмовами, що вона аж заснула? - каже жартома, а потім знову стає серйозним.

- Не встиг, вона спрацювала на випередження і заснула раніше ніж я встиг сказати хоч слово. 

- Розумниця. Та це не змінює того, що ви маєте нарешті поговорити і з'ясувати стосунки раз і назавжди, або ви разом або ні, - спирається ліктями на коліна і дивиться на Аліну. - Я не хочу розриватись між вами обома, поки ви влаштовуєте ці емоційні гойдалки й удаєте, що все нормально, хоча насправді це не так.

- Не думаю, що ти сильно розірвався за минулий місяць, бо всі ті рази, що ми бачились вона була поруч, - пересідаю на інший бік дивана, в ноги до Аліни, бо не дуже зручно сидіти на краю біля дівчини, тим паче коли пішла така розмова. - Ваші стосунки взагалі дивні, тобі так не здається? - я не хочу вірити в те, що навіть з часом між ними може бути щось більше ніж дружба, та й ця дружня опція не дає мені спокою.

- Що саме для тебе є дивним, брате, просвіти мене? - його тон зневажливий, а сам він розслаблено відкидається на спинку крісла.

Він зараз серйозно хоче, щоб я перелічив всі ті рази, коли я хотів набити йому пику?!

- Ну, по-перше, вона ночувала у тебе після переїзду до Львова, та ще й ходила по квартирі полу гола, а я навіть і не знав про її переїзд, - він лише криво посміхається чим злить мене ще більше. - Потім ви разом їдете в село, де я випадково застаю її у своєму ліжку, а сьогодні ти привіз її на свято до батьків наче свою пару, і це лише те про що я знаю, - те що я видаю відразу все по пунктах не задумуючись, свідчить лише про те, що думав про ці випадки неодноразово і Андрій це розуміє.

- Я скажу це лише один раз, і більше повторювати не буду. А тим паче надалі не збираюсь виправдовуватись за свої відносини з друзями, - він совається на кріслі, сідає на край і нахиляється до мене. - Я не заперечую, якимось дивним чином, вона стала мені дорога. І це не якась там романтична фігня. Я ставлюсь до неї, як до сестри, або друга, називай як хочеш. Так, іноді я запрошую її на каву, ми разом вечеряємо, або просто гуляємо містом, бо крім роботи та своєї маленької кімнати в орендованій квартирі вона ніде не буває. Вона опинилась одна у незнайомому місті, без батьків, без друзів, без бодай хоч якихось знайомих, крім мене, і ти пропонуєш, щоб я ігнорував її, бо це зачіпає твою гордість?! 

- Я не пропоную ігнорувати її, я мав …

- Ти вже висловився, а отже зараз моя черга, тож будь такий ласкавий, дослухати до кінця, раз вже запитав, - він серйозний, як ніколи, і я не впізнаю в ньому свого брата веселуна. - Вона завітала до мене після переїзду, бо я єдиний, кого вона знала в місті, і якби ти не був таким козлом, то в неї був би ще один знайомий, а може і не просто знайомий і тоді б вона ходила напівоголена, або навіть гола, по твоїй квартирі, а не по моїй. І якщо ти напружиш свою пам'ять, то пригадаєш завдяки кому ти того ранку зустрів її, але ти не спромігся зробити нічого кращого, ніж облити її кавою.

Він незадоволено фиркає, а я навіть не намагаюсь виправдатись, бо він правий. Він зателефонував мені того ранку і попросив приїхати, а потім, вже у квартирі, розповів про її переїзд і нову роботу. 

- Що до приїзду в село, то мені довелося збрехати, що ти на чергуванні аби заманити її, а ти знаєш, як я ставлюсь до брехні. Я хотів зіштовхнути вас лбами, щоб вам не було куди подітись і ви нарешті поговорили. От тільки чекав я на тебе лише зранку і не думав, що ти приїдеш вночі, тому ваша спільна ночівля, то експромт. Але ви навіть і ту можливість не використали, - він потирає пальцями перенісся і закриває очі. 

Я мовчу і чекаю поки Андрій знову заговорить.

- Якщо брати до уваги сьогоднішній день, то це мама попросила привезти її, бо на її запрошення приїхати вона відмовилась. Тож думаю, що і батьки вирішили зіграти свою роль у вашому примиренні, бо вони так само помітили, той дивний зв'язок між вами, який ти ніяк не побачиш, або удаєш, що не помічаєш. Скоро вже і сусіди приєднаються, бо всі навколо бачать, яка вона щира та справжня, крім тебе. 

- Я не сліпий…

- Ти дурний! - перебиває мене, не даючи вставити слово. - День народження - це твій шанс виправити ситуацію і останній раз коли я готовий допомогти тобі. Якщо ти не скористаєшся цим шансом, я вмиваю руки. 

- Я відвезу її додому і ми поговоримо в дорозі, - пропоную брату.

- Я її привіз, тож  я її і відвезу додому. На сьогодні з неї вистачить твоєї дотепності і лекцій, - підводиться і дивиться на мене з гори вниз. - Раджу тобі зарані подумати, що ти їй скажеш, бо те що останнім часом вилітає з твого рота на адресу Аліни, ніяк не зв'яжеться з освіченим чоловіком, якого мені завжди ставили за приклад, - він йде, а я сиджу ошелешений промовою брата. Сьогодні я ще неодноразово буду прокручувати її в голові, але в одному він правий, мені треба подумати, що сказати Аліні, бо експромт не мій коник.