Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ефект метелика, Марія Акулова 📚 - Українською

Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

342
0
17.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ефект метелика" автора Марія Акулова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 146
Перейти на сторінку:

— Чорт.

Розчарування бувають різними. Це здалося Глібу одним із найжорстокіших. На екрані домофону з’явилася фігура. Жіноча, з пляшкою вина в руках, якою активно помахували, усміхаючись, але це була не Настя.

Відчинивши двері, чоловік кивнув:

— Привіт, — Юля вперлася долонею Імагіну в груди, пропонуючи відійти, дати дорогу. Він чомусь заперечив.

— Привіт, ти якийсь сумний, — вона оглянула Гліба поглядом, наче сканером, натискаючи на груди вдруге — з тим же успіхом. — Ти що, не один? — Юлія заглянула за плече чоловіка, намагаючись побачити в коридорі ознаки перебування тут жінки.

— Один.

— Ну так чому ми стоїмо у дверях? — перевела погляд на чоловіка, підозріло примружилася. — У мене був дуже складний день, треба розслабитися…

З третього разу Імагін теж не зійшов із місця.

— Та що ж таке? — не витримавши, Юля подивилася вже роздратовано.

— Ти на таксі приїхала?

— Так.

— Я тебе відвезу або замовлю машину.

— Я загалом не для того приїхала, щоб тут же їхати, Імагін. Чи ти…

— Або я.

— У тебе що, хтось з’явився? — жінка відійшла, оглядаючи чоловіка здивованим поглядом. Несподівано. Юля вважала, що першою ці їхні кінцеві недостосунки припинить вона.

— Так.

— Хто вона? — через цей самий подив, Юля навіть не могла зрозуміти, що мала б відчувати — злитися, радіти, засмучуватися.

— Ти її не знаєш, але це і не важливо. Загалом, дозволь, я тебе відвезу. Але більше не приїжджай без попередження.

— А з попередженням, отже, можна?

— А з попередженням, я сам приїду, якщо тобі знадобиться моя допомога.

— Якого характеру?

— Дружнього.

Юлія кивнула. Ось так.

— Ти що, закохався, Імагін?

— Я на шляху до цього… — чоловік хмикнув, явно пірнаючи думками в якісь спогади. Повертати його звідти довелося ненаполегливим покашлюванням.

— Ви з нею вже…

Імагін насупився, явно не бажаючи відповідати на питання, хоча відповідь Юлі й не була потрібна.

— Я це до того, щоб ти не зарікався. Раптом спробуєш, а потім передумаєш закохуватися?

— Це ми вже якось без тебе вирішимо, дякую.

— Ну вирішіть, тільки… Загалом, якщо що — телефонуй.

— Почекай десять хвилин, я зберуся.

— Не треба, — Юля дістала з кишені телефон, починаючи гортати набрані. — Дякую, але я сама. Не хочу, щоб потім мені якась миленька дівчинка патли виривала через те, що її хлопець мене вночі додому підвіз. І не важливо, що цей хлопець формально раніше був моїм… — далі Юля бубоніла уже собі під ніс, вишукуючи номер таксі. Набрала, приклала до вуха. — Навіть вина не вип’ємо? Ну, тобто, я не вип’ю, а ти не складеш компанію? Ти мені жорстоко відмовив, Глібе. Доведеться самій, у пінній ванній… під музику… з келихом… голою…

Чоловік хмикнув, але рішення не змінив. Отже, серйозно.

— Ну як хочеш, — у цей самий момент на тому боці відповіли. — Алло, можна машину на…

Зачинивши двері за колишньою, Гліб повернувся на диван, знову взяв у руки пульт.

— Насте-Насте… Де ж ти така взялася? — зупинившись на спортивному каналі, він спробував зосередитися на трансляції стародавнього хокейного матчу.

Але думками раз у раз повертався до моменту, коли у двері подзвонили. Чорт, як усе ж було б добре, якби на порозі стояла вона. Це було так нереально, але так бажано.

Хоча чому нереально? Просто не одразу. Але скоро. Інакше й бути не може — він же точно довго не витримає, та й вона навряд… Тягне ж. Жорстоко тягне. Взаємно.

— Правда, Насте?

— Це, правда, була хороша програма… — ну хоч хтось із ним згоден. Відклавши пульт, Гліб закинув ноги на журнальний столик, склав руки на грудях, знову намагаючись поринути в те, що відбувається на екрані.

1 ... 64 65 66 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ефект метелика, Марія Акулова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ефект метелика, Марія Акулова"