Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

- Навіть не сумнівайся! - посміхаюся єхидно, - А ти впевнений, що витримаєш гарячу поїздку з вітерцем?

- Навіть не сумнівайся!

У машині починаю відчувати легке хвилювання.

- Ми в готель? - цікавлюся заради того, щоб себе відволікти.

- Так. Є проблеми? - він, повністю розслабившись, розвалюється на сидінні автомобіля.

- Ні. Жодних. Пристебнися, - уже я командую.

Вводжу в gps навігатор адресу готелю. Натискаю кнопку мотор та поринаю у світ небезпечного адреналіну. О, Боже, як вона їде! Немов ніж іде по маслу. Та ще й дороги під лінійку. Жодного горбика.

У голові грає уривок треку з "Перевізника-3" Bounce (Let me see ya throw it). Даю голосову команду бортовому комп'ютеру.

Кайфую від шестисот з копійками кінських сил у моїх руках, від потрясного треку, ударні баси якого кружляють голову. І з усім цим поруч зі мною Марат, який поблажливо спостерігає за моїм хлоп'яцтвом.

Швидкість по максимуму де можливо. Спритне маневрування серед інших машин.

По-дитячому малююся. Водити я вмію та дуже добре. Але, схоже, Марат не вражений.

На черговому повороті в місті він доторкається до моєї руки, що тримала кермо, мовчки наказуючи зупинитися. Зупиняюся рівно там, де він дозволив. Біля бутика жіночого одягу. Весь дурман від поїздки розчиняється, коли бачу, в якому вигляді він зібрався йти в, просто кажучи, магазин. З ідеальним голим торсом. Без футболки, яка на мені. З джинсами, що низько сидять. Та я тут сама слиною спливаю.

Ні! Сьогодні це втілення всіх жіночих фантазій тільки моє. Сміливо смикаю ручку дверей і вибираюся назовні. Тут же розумію, що конкретно зглупила. М'яко кажучи, некультурно перебувати на вулиці будь-якого міста, з розпатланим волоссям та в одній футболці, що ледве прикриває стегна. Моє не навмисне влаштоване беззаконня посилює або відрізає Марат. Підходить і підводить, обхоплюючи рукою під попу. Я не встигаю навіть пискнути, як з його подачі опиняюся в центрі паризької моди. Нас відразу ж оточують три консультанти. Не знаю, як, але Марат примудряються відпустити мене так, що моя п'ята точка виявилася прикрита для всіх присутніх. Підозрюю, бо один із них був чоловічої статі, який одразу ж кудись випарувався. Марат вальяжно розташовується на дивані, готуючись до захоплюючого видовища. 

- Усе найкраще, - розпоряджається та ліниво киває в мій бік, - Для неї. Хочу бачити!

Неприємно, що для нього це в порядку речей. Так і хочеться пхнути йому в руки попкорн! Для комфортнішого перегляду.