Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

- Мені потрібна лише одна сукня, щоб просто зайти в готель, Марат, - вставляю я свої п'ять копійок.

- Одна так одна, але я хочу її вибрати, - спокійно каже, при цьому жадібно роздивляючись мої ноги.

Я байдуже знизую плечима. Сперечатися з ним марно. Повертаюся до решти двох дівчат-консультантів та зависаю. На думку відразу ж спадає назва того, що відбувається. Трикутник погляденьок. Марат дивиться на мене, я на дівчат, вони на Марата. Жадібно, тільки слини не вистачає, щоб капала з ротів.

- Сукня потрібна мені. Не йому, - грубо відсмикую їх.

Консультантки здригаються, Марат усміхається. Пам'ятається, раніше він по-іншому реагував на прояв ревнощів.

Не встигаю я навіть подумати про нову сукню, як Дроздов починає пояснювати своїм фанаткам, що хоче на мені бачити. Здаюся та, подумки махнувши рукою, йду в примірювальну. Незабаром мені приносять п'ять моделей. Як слухняна дівчинка виходжу та кожну демонструю йому. По максимуму еротично. З кожною наступною сукнею я дедалі більше переконуюся, що влаштована ним же примірка стає для нього тортурами. На четвертій він безцеремонно заходить у примірювальну. Нетерпляче вжикає збоку блискавку, яку я не встигла сама застебнути та, схопивши з пуфика свою футболку, тягне мене на вихід. Швидко розраховується. Дівчата проводжають нас, точніше його, нещасним поглядом.

За кермо сідає сам.

- Ти занадто повільно їдеш! - уривчасто пояснює свої дії.

Я сміюся, адже влаштований мною показ був розрахований саме на таку реакцію.

- Спеціально?! - запитує з кривою посмішкою, не відриваючись від дороги.

- Так, - відповідаю чесно, трохи втискаючись у сидіння.

Я думала, що витискаю з цієї красуні максимум. Облом! Я просто любитель! Марат же веде машину професійно. Швидко, чітко, зосереджено. Не створюючи на дорозі навіть натяку на аварійну ситуацію. Він явно знає, як поводитися зі спортивною машиною в межах міста.

Ми дуже швидко опиняємося біля готелю. Не зволікаючи, Марат виходить, кидає ключ паркувальнику, обходить машину та відчиняє мені двері. За лікоть квапливо веде до ліфта. Усередині відпускає мою руку й одразу ж виникає відчуття дежавю. Наша перша незручна, для мене, поїздка в ліфті перед нашим першим разом. Тоді він також незворушно мовчав. Куди поділося його явне бажання? Чому він знову закрився від мене? За всіма сигналами мав накинутися, щойно зачинилися двері.

- Марат? - даю собі право на сьогодні відкинути минуле та просто насолоджуватися, нічого не боятися та ні про що не думаючи.

- Я сьогодні тебе трахнув біля стіни ресторану мого друга, - з легкою посмішкою повертається до мене, безпомилково вгадуючи моє невисловлене запитання, - Я ледве стримався, щоб не повторити цього в довбаній примірювальній магазину. Давай зараз просто доберемося до ліжка. Хочу тебе не поспішаючи.

Двері ліфта відчиняються. Йдемо до нього в номер. Щойно заходимо всередину, я застигаю. Разом зі збудженням, яке знову наростає, всередину вривається черв'ячок незрозумілого страху. Марат повільно підходить до мене ззаду. Не питаючи, тягне вниз замок блискавки, ним же понад п'ятнадцять хвилин тому застебнутий.

- Марат, я...

- Шшшш, - м'яко тягне сукню вниз, - Зараз тільки ти і я. Забудь про все, - не просить, наказує.

Я безвольно переступаю тканину, що впала до ніг, підкоряючись. Звільнену від волосся шию обпікає гарячий подих. Руки обхоплюють голий живіт та тягнуть на себе. Весь світ зосереджується на зіткненні наших тіл. Моя м'якість так ідеально пасує його кам'яній твердості.

"Як я зможу жити без нього?" - мимоволі просочується лякаюча думка, яку я насильно виштовхую зі свідомості.

 Випинаю попку та порочно трусь об його збудження. Знову згораю. Не дозволяє розсипатися на попіл тільки він, міцно утримуючи поруч із собою. Зі стогоном відкидаю голову йому на груди. Його витримка лопає. Підхоплює мене на руки й несе в спальню. Дбайливо укладає на ліжко. Роздягається, не зводячи з мене очей. М'язи внизу живота болісно стискаються, коли знову бачу його оголене тіло при світлі дня. Він став ще більш ідеальним. Так буває? Звісно, бачила його на дні народженні біля басейну, але не так інтимно. І тоді він не був, нехай тільки на один день, але тільки моїм.

Облизуюся в передчутті. Я вже вся на взводі. Молю, щоб він просто доторкнувся до мене. Марат нахиляється та, обхоплюючи щиколотки, повільно тягне мене на себе. Стягує трусики та розводить ноги. Піднімає за стегна до обличчя. Ніжно дмухає на промежину. Від непередаваних відчуттів голосно стогну та руками стискаю покривало на ліжку. Голова закидається, а очі закочуються, коли він впивається в мій клітор. Мені вистачає лише кількох рухів язика навколо, та я вскрикую від моментального оргазму.

Моє тіло здіймається. У прямому та переносному сенсі. Марат підхоплює мене та, зсунувши по ліжку вгору, накриває собою.

 - Люблю, коли ти кінчаєш! - хрипкий шепіт у губи.

М'яко входить у мене. Стримується. Обхоплюю його ногами, втискаючи в себе. Неквапливо починає рухатися. Лагідно цілує очі, ніс, плавно спускається до губ. Акуратно облизує язиком, не проникаючи всередину. Божеволію від такої рідкісної для нього ніжності.

Утім, вона швидко закінчується, коли мої ноги опиняються в нього на плечах. Рухи в мене стають різкими, глибокими, підкоряючими. Руками обхоплює мою шию. Не боляче, лише утримуючи. Чіпляюся за його передпліччя, готова знову кінчити. Марат це відчуває та недбало скидає мої ноги вбік. Перевертає на живіт та, підводячи стегна, різко входить до упору. В унісон утробно стогнемо. Кілька секунд насолоджується таким положенням та відпускає себе.