Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

Весь наступний тиждень Тимур продовжував докучати Віолетті своєю присутністю і в перервах між тренуваннями, і на самих заняттях. Він став ще наполегливішим, ніби хотів щось сказати, але ніяк не наважувався. І у п'ятницю Віола не втрималася, знову заглянула в його зал під час тренування, щоб неповадно було. Хотіла зробити це демонстративно, мовляв, «ти ж не забув, що не єдиний, хто може приходити на чужі заняття», але в останній момент передумала, лише злегка прочинила двері та почала спостерігати.

У Гада був індів з дівчиною років шістнадцяти-сімнадцяти. Вона не була новачком, але їй безумовно є над чим працювати. Завдяки підготовці учениці заняття проходило на куди більш професійному рівні, ніж уроки з початківцями. Треба віддати йому належне, Гаджиєв навіть не думав даремно лапати дівчину і взагалі не дозволяв собі нічого зайвого, суто діловий підхід, хоча юна спокусниця була миленькою і час від часу кидала на нього кокетливі погляди.

Як же красиво він рухається, яке чудове володіння тілом! Віолетта дивилася чимало виступів з його участю (спасибі інтернету) на кращих чемпіонатах (в тому числі і світового масштабу) з бальних спортивних танців, але бачити його шикарну техніку ось так, наживо, зовсім інша справа. Так, нехай без костюма, зачіски з голочки і настільки ж чудової партнерки у стразах, зате по-справжньому, можна сказати, по-домашньому, дуже близько, відчутно.

Тимур раптом повернувся до дверей і засік стеження, на його вустах промайнула глузлива посмішка. Віола відчула досаду: не дуже приємно, коли тебе ловлять на гарячому. Однак, хоча їй і було дуже незручно, вона не відійшла від дверей (все одно її вже помітили, пізно рипатися) і продовжила спостереження. Віолетта помічала все: тон, яким говорив колишній однокласник, погляди, якими обдаровував ученицю, і, звичайно ж, його віртуозну майстерність, коли він показував зв'язки спочатку окремо, а потім і в парі з самою дівчиною. М'яко, плавно, ідеально. Нема до чого причепитися, можна тільки із захопленням стежити за рухами.

Як Тимур досяг таких висот? Танцями він став займатися на п'ять років пізніше, ніж вона, в одинадцять, а це досить пізно. І нехай останні сім років Віола розривалася між дітьми, навчанням, роботою і практикою, а він міг спокійнісінько практикуватися стільки, скільки душа забажає, проте одними лише тренуваннями таких успіхів не досягнеш, тут талант потрібен. Що не кажи, але результати у Гаджиєва просто приголомшливі!

І Віола зловила себе на думці, що якби Гад був не Гадом, а людиною з нормальним характером і поведінкою, якби між ними не було того минулого, яке було, то вона, мабуть, станцювала б із ним. Навіть не так, неодмінно станцювала б! Зараз Віолетта розділила його як чоловіка (який викликав лише негативний спектр емоцій) і як чудового партнера (до якого перейнялася непідробним захопленням).

– Що, переймаєш досвід професіонала? – голос Олени, в якому чулися нотки уїдливості, ніби цебром холодної води облив.

Віола, першої потугою якої було відскочити від дверей, змусила себе не рухатися з місця, лише злегка повернула голову до Дорохової і відповіла рівним тоном:

– Але ж у нього дійсно є чому повчитися. Коли у вас найближчий майстер-клас? Мені як новому співробітнику буде дуже корисно підвищити особистий рівень.

– Так, Тім приголомшливий, – усміхнулася Хелен. – І нехай посипають голову попелом ті, хто його втратив.

– Впевнена, хто б це не був, вони так і роблять, – відповіла Віолетта різкіше, ніж мала намір. – Хоча, можливо, їм все ж варто порадіти: ступінь його врівноваженості залишає бажати кращого. А жити поруч із ходячим вулканом таке собі задоволення.

Дорохова окинула Віолетту уважним поглядом:

– Його врівноваженість залишає бажати кращого тільки при спілкуванні з певними людьми, а з іншими він кремінь, об який вже багато хто обламав зуби. Особисто я нікому б не радила опинитися в числі останніх.

– Повірю тобі на слово, адже ніхто не знає його так само добре, як законна дружина.

З цими словами Віола відійшла від дверей і попрямувала до свого зала, але все ж почула, як Олена пробурмотіла собі під ніс:

– Якби…

Все ще перебуваючи під враженнями від побаченого, Віолетта на небувалому підйомі провела два індиви і спеціально не виходила в коридор, щоб максимально зменшити ризик перетнутися з Гадом, хоча прекрасно знала, що він заявиться до неї на групові заняття, а ще, можливо, прийде на наступний індив. Весь цей тиждень при зустрічах з ним вона намагалася триматися в рамках, хоча Тимур, здавалося, кожним словом її провокував. Йому що, настільки сподобалася їх перепалка після турніру?!

Час наближався до вечора, захотілося, по-перше, до вбиральні, по-друге, істи, а перекус залишився в тренерській. Так що мимоволі довелося покинути свій маленький притулок. Переконавшись, що Гаджиєва на горизонті немає, Віола швидко відвідала дамську кімнату і вирушила трапезувати перед вечірніми групами. Спеціально замкнула двері зсередини, так, про всяк випадок...

Відчуваючи себе у відносній безпеці, вона розклала на столі провізію і паралельно почала прокручувати в голові зв'язку, яку показував учениці Тимур. Не занадто складна, легко запам'ятати, в той же час ефектна, демонструє сильні сторони дівчини і приховує слабкі. Правильний вибір рухів тільки підтверджує, що колишній однокласник став відмінним тренером. Чи могла Віола в шкільні роки подумати, що коли-небудь буде працювати під його керівництвом?!